Приходять, беруть номерок і сидять на стільчиках. А ті, хто вже в п’ятірці чи десятці, яка ось-ось підійде, стоять у живій черзі. А інакше ніяк. Зазвичай, на великій пошті сидять, стоять, ходять, лаються, намагаються пролізти вперед людей, так, сто, не менше.
Чоловік стояв уже давно. Він взяв номерок, знайшов, хто попереду нього, і пішов гуляти по великому торговому центру, в якому пошта і була розташована. Всі поспішали і ніхто не звертав на нього уваги, але, коли він повернувся на пошту і став збоку, то найуважніші ахнули.
Прямо через плече у нього висіла переноска для немовляти. Але знаходився в ній кіт. Здоровий такий, з товстенною сірою фізіономією.
Народ заворушився і переключився зі скандалу на більш цікаву тему. Чоловік охоче пояснив, що кіт – британець і звуть його Єпископ.
Після такого пояснення захват і здивування зрушило щільні жіночі ряди до чоловіка, а чоловіки, витіснені на периферію, невдоволено спостерігали за популярністю цього вискочки. Вони витягали шиї, намагаючись зрозуміти, чим це він захопив відразу кілька десятків молодих і не дуже, красунь.
Єпископ повністю виправдовував своє ім’я. Він відкривав очі на погладжування і захоплені жіночі голосіння і, піднявши лапи, «благословляв» всіх присутніх.
Причому робив це з абсолютно серйозним виглядом. Він абсолютно точно повторював жести, які цього церковний сан демонстрував по телевізору. Чоловік відчайдушно виправдовувався. Він пояснював, що ніколи в житті не вчив кота цього. Більш того, він і не збирався брати його з собою.
Але живе чоловік один і кіт абсолютно точно знає, коли він іде на роботу, а коли в магазин або ще куди.
– І ось коли я йду не на роботу, – скаржився чоловік жінкам, слухаючи його, як єпископа, – він, хитрюга такий, кидається до дверей і верещить, головою б’ється. Не пускає! Ось і довелося купити таку переноску. Тепер скрізь його з собою ношу. І як він здогадується, коли мені нема на роботу? – дивувався чоловік і гладив кота по голові.
Той у відповідь милостиво кивав і робив лапами такі паси, що жінки захоплено і співчутливо зітхали і одаровували чоловіка таким набором поглядів, що я давно би вже впав.
В очах чоловіків кипів обурений розум.
Словом, звичайні, нудні півторагодинні посиденьки перетворилися в приємне проведення часу. Народ став обмінюватися розповідями і фотографіями своїх вихованців, і незабаром…
Незабаром майже всі перезнайомилися, обмінялися номерами телефонів і порадами, як годувати, чим, коли, скільки і чому саме цим. Йти отримувати посилки не хотілося. Тому, на пошті утворився такий затор, що одна з працівниць вийшла з-за своєї стійки і стала просити народ розійтися.
Тут підійшла і моя черга, отримавши посилку, я спостерігав, як люди, розходячись, потискують один одному руки, призначають зустрічі і посміхаються.
Як же трохи треба, подумав я, пані та панове, щоб натовп розлючених, готових накинутися один на одного за спробу пройти без черги, людей, перетворилася в групу веселих і приємних знайомих.
Та й до речі. Чоловік з котом, що важливо дивився навколо і був явно задоволений увагою, пішов не тільки з посилкою.
Я дуже підозрюю, що він і з магазину йде не один. Ну, ви мене зрозуміли. Проблем з жінками у цієї людини не спостерігається. Може, це просто спосіб знайомства такий особливий, не знаю.
Але одне скажу точно – спосіб стовідсотковий! І яка, врешті-решт, різниця, що це було. Важливий результат. Люди посміхалися і пішли додому в гарному настрої.
А чоловікам, що дивився на нього не дуже весело, я дав би одну просту пораду. Якщо ви візьмете додому собачку або котика, а може, того і іншого, та ще й папугу з хом’яком на додачу, то, я вам можу гарантувати – ви без жіночої уваги не залишитеся.
Тому що той, хто ласкавий і уважний до своїх вихованців, буде таким же і з усіма іншими.
Так мені здається!
Автор: ОЛЕГ БOНДАРЕНКО.
Фото ілюстративне.