Чоловік від мами повернувся враженим і пригніченим. Майже з порогу заявив, що ми повинні зібрати речі от прямо зараз, сказав, що має дуже вигідну пропозицію роботи, але в іншому місті. Я пробувала сперечатись, але він був категоричним. Що тоді відбулось між ним і свекрухою я дізналась через двадцять років.
З першого ж дня нашого знайомства свекруха мене не злюбила. Чому вона так до мене ставилась, я досі не можу зрозуміти. Вона була впевнена, що її син обрав собі не хорошу дружину. Вона мені прямо сказала, що я не освічена, не симпатична і не належу до їхнього кола. Хоча яке коло у виховательки дитячого садка і охоронця, що працював там же? Мого чоловіка думка його матері зовсім не цікавила, і тому він все одно зі мною одружився.
Усі роки я намагалася сподобатися своїй свекрусі. Але всі мої зусилля були марними. Ірма Романівна мене просто на дух не переносила. На її думку, я все робила не так.
Трохи пом’якшило свекруху поява онучки Саші. Внучку свекруха обожнювала. Але її ставлення до мене не змінилося: я була тепер не тільки не дуже хорошою дружиною, але й матір’ю.
Дуже не сподобалося моїй свекрусі те, що я вийшла на роботу, коли Саші було лише два роки. Саші дуже подобалося у дитячому садку, вона ніколи там не хникала. Свекруха не розуміла, що я теж непогано заробляю вона була впевнена в тому, що я маю сидіти вдома.
Від свекрухи я чула лиш докори, а коли переїхали від неї у квартиру чоловікової бабусі, так узагалі мені життя не стало. Вона контролювала кожен крок. Могла прийти і викинути все, що я наварила нам. Інколи, навіть із шафи речі викидала, бо я не склала їх по кольорам. Я мовчала, терпіла все це. Чоловік мене постійно захищав, я знала що він на моєму боці, от і намагалась ставитись до цього, як до вікових змін у Ірми Романівни.
Саша дуже любила бабусю, і ми часто відвозили її до неї на гостину. Свекруха дійсно гарно на неї впливала, дівчинка у свої чотири знала букви і багато віршиків. Вони разом малювали, вчились в’язати і вишивати. Я проти не була.
А одного разу чоловік поїхав забирати доньку з одного із таких візитів. Повернувся він якийсь пригнічений і сказав, що ми повинні зібрати речі. Я була здивована, адже раніше про це мови не було. Та й переїзд у інше місто ми не обговорювали. Лиш через двадцять років я правду дізналась.
Виявилось, що свекруха не хотіла віддавати Сашу. Вона заявила, що син має мене покинути і жити із нею, а дитину вона візьме під опіку і виховуватиме її “нормально”. Сказала, що забере наше житло, якщо чоловік не погодиться.
Ми не спілкуємось із Ірмою Романівною більше двадцяти років. Окрім доньки у нас ще й син є, але бабуся з ним не знайома.
Сашуня заміж зібралась і я б дуже хотіла на весілля запросити свекруху, онак чоловік проти. Каже, що не потрібно клеїти тріснутий горщик все одно протікатиме і толку не буде.
Уже тричі тримала телефон аби її набрати. Скільки років минуло, така подія. Варто?
10,06,2023
Головна картинка ілюстративна.
