Марія Сергіївна, моя свекруха, не втомлюється нагадувати, що виховувала сина одна. З чоловіком у них щось не склалося, і він пішов із сім’ї, коли хлопцеві було лише п’ять років. Чи він платив аліменти, наукою не встановлено. Свекруха каже, що ні, але я не маю причин їй вірити, вона заради драматизму ще й не таке скаже.
У чоловіка мама щось на кшталт священної корови. Свята жінка, кожне слово якої подібне до злитку золота і за цінністю, і за вагомістю. Хоча я не надто розумію причину такого трепетного ставлення. Мене мама теж ростила сама, але при цьому вона не нагадує про це кожні п’ять хвилин і не вимагає звести її на п’єдестал.
Дісталося мені від свекрухи ще під час весілля. У Марії Сергіївни специфічний смак, їй хотілося, щоб все було “дорохо-бохато”, тобто картеж з лялькою, гулянка в кафе на сто персон з тамадою, неодмінно викуп нареченої та батьківське благословення. Ось цей весь кошмар із глибин часу.
Навіть до моєї сукні вона прикопалася. Я обрала звичайну білу сукню, середньої довжини, таку, щоб її можна було ще й потім на якісь заходи носити. Але мамі чоловіка ближче була модель “баба на чайнику”, де купа спідниць, тугий корсет, фата і таке інше.
– Навіщо витрачати гроші на вбрання, яке я потім жодного разу не одягну? До того ж у таких сукнях незручно, втомлюєшся вже за кілька годин.
– Це пам’ятний день, є традиції, зрештою! Наречені завжди намагаються виглядати особливо в цей день, а ти будеш як непорозуміння, я не такого для свого сина хотіла!
Ось і основна теза “я не такого для свого сина хотіла”. Ви що, орендуєте житло? Я не такого для свого сина хотіла. Думаєте про іпотеку? А потім декрет і мій син один тягнутиме сім’ю? Не такого я хотіла для свого сина. Ну і все в такому дусі.
Чоловік як загіпнотизований, начебто все вже вирішили, але як мама його що сказала, то він починає здавати назад – а давай подумаємо, а давай не поспішати. Іноді взагалі дивуюся, як у нас весілля дійшло.
Ми вже чотири роки у шлюбі, дітей поки що немає і не передбачається, тому що у нас ніяк не зрушить з місця питання з житлом. Я заледве відвоювала право жити окремо від свекрухи, але відкладати в нас досі не виходить. По-перше, багато грошей з’їдає оренда, по-друге, постійно доводиться вирішувати проблеми Марії Сергіївни.
То їй зуби нові треба, і виливається все це у велику суму, то ліжко треба замінити, а то спина в неї тягне, то ремонт би освіжити. Гроші вона тягне так, що ми маємо якісь залишки.
– Зрозумій, це мама, вона мене одна ростила, у всьому собі відмовляла. Я не можу зараз просто сказати їй ні, – виправдовувався чоловік, а мене вже телепало від цього пояснення.
– Мене мама теж одна ростила, але вона з нас гроші не тягне, навіть намагається допомогти. Ми з таким підходом твоєї мами ніколи не наскладаємо на свою квартиру!
– Наскладаємо, ще ж молоді, – усміхається чоловік і лізе обійматися.
Нещодавно ми вирішили поїхати у відпустку, минулий рік був важкий у всіх планах. Нам обом довелося змінювати роботу, звикати до нового колективу, вникати в нові реалії, а потім працювати не покладаючи рук. Зате видали хороші премії, на які ми й хотіли їхати у відпустку.
Ми вже почали планувати поїздку, я розмріялася, як лежатиму в шезлонгу десь на Туреччині, коли чоловік заявив, що наша поїздка скасовується.
– Мамі лікар рекомендував з’їздити до санаторію. Я вже сплатив їй путівку. Мамі відпочинок потрібніший, у неї здоров’я вже шкутильгає, а ми якось потім у відпустку з’їздимо. Ще ж молоді, – пояснив чоловік.
Я навіть розплакалася від почутого. Ось знову – свекруха з якогось рожна отримує все, а я залишаюся на бобах. Це я ще промовчала, що мої гроші також були витрачені на санаторій для свекрухи.
Ми з чоловіком посварилися. Я вважаю, що він повинен уже вирішити, що для нього в пріоритеті, а він називає мене самозакоханим дівчиськом, яке не розуміє, наскільки важлива для нього мама. Я поки що живу у своєї мами, миритися з чоловіком немає жодного бажання. Не хочу все життя бути на других ролях після святої Марії Сергіївни.
Фото ілюстративне.
