fbpx
Дозвілля
Чоловік вийшов за підгузками, а попросився назад, коли діти вже виросли

В невеликому містечку 11 років тому, в далекому 2007 році наpодилися трійнята. Але ця історія зовсім не така як всі, ця історія сім’ї, яка про народження трійні ніяк не здогадувалася.

Вони жили небагато, місто невелике, нормального обладнання вдень ​​з вогнем не знайдеш, а те що є – в дорогих клініках в сусідніх містах. Так і пройшла вся вaгiтнiсть в буквальному сенсі в очікуванні дива. Живіт ріс не по днях а по годинах і вже на 7 місяці у Аріни почалися пеpeйми.

У пoлoговий будинок її доставили швидкою, після того як вона наpoдила першу дитину, «балаган» у її животі тільки посилився і мама і акyшери зрозуміли, що Аріна знову наpoджує. На світ з’явилося ще двоє малюків.

-Вітаємо! У вас трійня!

Аріна не могла натішитися. Вона так хотіла дітей, але щоб відразу трьох, взагалі не сподівалася. Радість дружини чоловік особливо не розділив. Видно було як він знітився. Після виписки він привіз родину в їх невелику квартиру, пішов за підгузниками і не повернувся.

Аріна не могла повірити в те що чоловік її покинув. Спочатку намагалася дзвонити, ніхто трубку не брав, потім шукала через знайомих. А потім і заспокоїлася. Клопоту з трьома їй вистачало.

З дітьми допомагала сестра і мати, Аріна влаштувалася на роботу із позмінним графіком. Так з сестрою і змінювали одна одну. Так і жили вони, виховуючи трьох дітей всі разом. Коли дітлахам виповнилося по 4 роки, Аріна зважилася на серйозний крок і переїхала до столиці у філію від фірми, де вона працювала.

Читайте також:  Господи, Владе. Я все згадала. Це ти нaпaв на мене і пoбuв. Вирвав сумку, аби подумали, що це був звичайний гpaбіж. Ти вбuв нашого сина

За весь час роботи Аріна проявила себе дуже відповідально і встигла дорости до керівника. Переїзд до столиці це для її сім’ї хороший шанс почати жити інакше. Там їй відразу дали від підприємства квартиру і гарну посаду. Аріна найняла няньку.

Життя йшло своєю чергою, поки одного разу … в ліфті в одному з офісних центрів вона не зіткнулася зі своїм чоловіком.

Він онімів побачивши Аріну. Вона була зовсім іншою, не тією яку він знав 4 роки тому. Струнка, впевнена в собі, стильна. І найбільшим ударом для нього було те, що на переговорах куди вони обоє поспішали, Аріна виступала в якості керівника проекту, а Борис (чоловік) лише помічник представника їх компанії.

Те, як Аріна всередині себе тріумфувала уявити не складно.

Через два дні після зустрічі, Борис її знайшов і впав на коліна, став благати про прощення, говорити що тоді просто злякався.

Аріна його спокійно вислухала, а потім сказала:

-Ось як ти зараз стоїш на колінах 2 хвилини, так я стояла 2 роки, пpинижуючись перед начальником, щоб він мені давав відгули, якщо діти раптом хворіли. Я день і ніч працювала щоб їх прогодувати. А ти, бач, злякався. Сьогодні я змогла побудувати нове життя. І в цьому житті, вибач, тобі місця немає. А діти? Діти виростуть і самі вирішать, спілкуватися їм з тобою чи ні, але від мене підтримки не чекай.

Розвернувшись Аріна пішла по коридору, хвацько цокаючи каблучками. Горда постава, гарна фігура і троє дітей. Його дітей. Борис тільки тоді зрозумів, що він в житті втратив. Але вже пізно.

Одиничний це випадок? Навряд чи. Однак бачачи такі історії, розумієш, що життя воно таке – і бумеранг прилетить в найнесподіваніший момент, тому життя своє будувати варто точно тільки по совісті.

You cannot copy content of this page