Чоловік випадково дізнався, що я сестрі в Канаду щомісяця надсилаю гроші. Він був дуже здивованим і неприємно враженим і знову сказав, що я не мушу годувати сестру і що вона сама винна в тому, що опинилась у скруті. Я знаю, чоловік правий, але не можу вчинити інакше і якщо ви мене вислухаєте, то зрозумієте, що і самі б робили так само.
Уже двадцять п’ять років я із Павлом працюю у Чехії. Тут і син наш проживає. закінчує інститут, планує одружуватись. Ми всі разом живемо, винаймаємо квартиру, працюємо. Нещодавно уже над тим задумались. аби тут і залишитись, адже повертатись у столицю де жили з огляду на останні події, поки не хочемо.
У мене ще сестричка менша є. Мами нашої не стало ще коли я була вісімнадцятирічною дівчиною, тож я Оля єдина рідна душа моя у цілому світі. Вона на три роки менша, але для мене то не суттєва. Я завжди опікувала її, старалась захистити, дати усе краще, що могла. Я студенткою на заочне перейшла, аби лиш піти на роботу і зібрати хоч трішки грошей на те, щоби Оля могла вчитись. Саме, аби Олі допомогти я й на заробітки подалась, де й знайшла свою долю.
Оля теж заміжня, має доньку. От тільки із чоловіком їй не дуже пощастило. Микола її статний красень під два метри ростом з усмішкою зірки. але на тому й усе. Вона на нього дивиться і тане, пробачає все на світі і готова за ним іти на край світу. А він ніде не працює і лиш плани будує.
24 лютого їх у мене застало. Вони приїхали на гостину на кілька тижнів до нас, та так в Україну вже й не повернулись. Спочатку у нас жили, тож ми добре роздивились, що то у Олі за чоловік.
Говорить – мед у вуха ллє. Ну прямо заслухаєшся. як гарно у нього все виходить. І працювати вони будуть і гроші зароблятимуть і житимуть гарно. А по факту за тиждень він звільнився, а за місяць заявив, що Чехія, то не та країні де він зможе розвиватись.
Тоді саме в Канаду можна було їхати ну він і поїхав Олю і дитину прихопивши. Перед від’їздом такі замки повітряні, такі палаци в хмарах вималював, що Оля моя ніби цариця у нову країну в краще життя подалась. Я вмовляла її залишитись, казала, що з Миколою каші не звариш, але вона мене не чула просто. Для неї існувало тільки те, що він говорив. Все!
Канада Миколі сподобалась, але він так і не знайшов там роботи. Оля моя бігає із однієї на іншу. То прибирає десь, то собак вигулює, то миє посуд у кафе, але все одно грошей не вистачає – оренда житла дорога. Вона нічого в мене не просила, я сама їй передавала по кілька сотень для “підтримки штанців”. Вона дякувала дуже і все розповідала, що Микола її надумав далекобійником стати і ще трішки вона попрацює і він збере необхідну суму, здасть на права і вони заживуть.
І от мій чоловік дізнався, що я підтримую сестру. Він категорично заборонив мені це робити, адже фактично, я годую зятя, який ніде не працює і не планує, навіть.
Але ж я не зятя, сестрі своїй допомагаю. Так, вона наївна і недалекоглядна а ще дуже закохана, але ж вона моя сестра. Якщо ще й я не поможу, то як вона там саменька впорається?
Чоловік узяв усі фінанси в свої руки, але я все одно можу зекономити на собі і таки передала сестрі гроші в цьому місяці.
Хіба не на те ми рідні, аби в скруті допомагати не дивлячись ні на що?
27,06,2023
Головна картинка ілюстративна.