З чоловіком ми прожили в щасливому шлюбі вісімнадцять років. Серйозних розбіжностей в нашій родині ніколи не було, і я щиро вірила, що погода в нашому домі буде безхмарною до самої старості. Як же я помилялася!
З Сашком ми познайомилися на Чорноморському узбережжі. Приємне спілкування переросло у серйозні стосунки. І коли через три місяці Саша запропонував мені переїхати до нього, відразу погодилася. Тому що відчула: без цієї людини не зможу жити.
Коли я приїхала додому, зрозуміла, що Сашко живе зовсім небагато. Але мене влаштовували і невелика однокімнатна квартира, і далеко не нові меблі. Головне, що коханий був поруч, а все інше можна пережити.
Практично відразу після переїзду влаштувалася продавцем у невеликий продуктовий павільйон. Саша був проти, він хотів, щоб я займалася тільки господарством. Але в глибині душі він, звичайно, розумів, що на двох його заробітної плати не вистачить.
Сам він працював на місцевому заводі інженером. Робота йому подобалася, а ось зарплата категорично не влаштовувала. Через рік ми вирішили одружитися. Ніяких урочистостей не влаштовували. Все-таки матеріальні труднощі давали про себе знати. Одного разу Саша мені сказав, що разом з другом збирається відкрити власну справу – фірму, що займатиметься оптовими продажами канцелярських товарів. Я, звичайно, чоловіка підтримала. Саша звільнився з попередньої роботи і полинув пішов у бізнес. На роботі він затримувався допізна. Приблизно в цей же час я дізналася, що при надії. Через вісім з половиною місяців у нас появилася дочка. З того часу життя круто змінилася. Я присвятила себе вихованню дочки. Чоловік весь час пропадав на роботі. Я бачила, що він дуже втомлюється. Коли Саша приходив, практично відразу засинав. У той важкий період я намагалася оточити його максимальною турботою.
Коли доньці виповнилося три рочки, ми вперше вирішили з’їздити за кордон на відпочинок. З того часу кілька разів на рік вибиралися на море. В яких тільки країнах ми не побували за цей час! Єдине, навіть на відпочинку Саша не забував про роботу. Він щодня телефонував своєму напарникові, дізнавався новини, давав якісь поради. Перший час він завжди відпочивав з нами. Але потім почав відправляти нас на відпочинок удвох з дочкою, а сам залишався вдома. З кожним роком наш матеріальний добробут тільки поліпшувався, тому ми подорожували з дочкою не менше трьох разів на рік. Саша сам займався вибором путівок і ніколи не економив на цьому. Через три роки після відкриття фірми ми побудували особняк в передмісті. Будинок вийшов дуже великим, якщо не сказати величезним. Тільки ось чоловіка я бачила ще рідше – він весь час пропадав на роботі.
Треба сказати, що у нашої сім’ї завжди було багато заздрісників. Одного разу нам в поштову скриньку навіть підкинули фотографії якоїсь дівчини, з якою нібито у чоловіка було кохання. Але я в це не повірила. Була впевнена, що, крім сім’ї, Саші ніхто не потрібен. За сімнадцять років шлюбу ми жодного разу сильно не посварилися.
Минулого літа ми з дочкою поїхали відпочивати до Таїланду на два тижні. Але місцевий клімат дочці не підійшов. Вона погано почувалася там. Ми викликали лікаря, він прописав якісь препарати, але вони не допомогли. На наступний день інший доктор тільки розвів руками.
Я вирішила не ризикувати самопочуттям дочки, і в той же день, купивши квитки на літак, ми вилетіли додому. Чоловікові про наше повернення повідомляти не планувала – гадала, зроблю приємний сюрприз. Коли ми приїхали додому, я відвезла дочку на обстеження, але вдома їй відразу стало легше. Я вмовила її пройти всі необхідні огляди. А сама поїхала додому. Приготувала смачну вечерю і чекала чоловіка з роботи. Але в ту ніч він так і не повернувся додому. Мене кілька разів кортіло зателефонувати Саші, але в кінці кінців я стрималася. На наступний день забрала дочку додому. Чоловіка все ще не було. Ближче до вечора набрала його номер. Сказала, що дзвоню з Таїланду. Саша мені відповів, що тільки прийшов додому з роботи, дуже втомився і зараз збирається лягати спати. Я добряче розізлилася і відразу розповіла правду про наше повернення.
– А я прекрасно знаю, що ти вдома, – спробував взяти ситуацію в свої руки чоловік. – Ще вчора, коли до будинку під’їжджав, побачив у вікні світло. Вирішив тебе провчити, що ти мені про приїзд не повідомила, і поїхав у готель. А зараз я ще працюю, але вже скоро збираюся додому.
З інтонації чоловіка зрозуміла, що він дуже розгублений і щось приховує. Збиралася з ним серйозно поговорити, але він лише посміхнувся.
Наступні події в нашій родині розвивалися, як у бразильському серіалі. Я прекрасно розуміла, що чоловік щось від мене приховує. Тому вирішила за ним простежити.
Сама я цього зробити не могла і попросила знайомого, який працював слідчим.
– Ти, напевно, вже зовсім на своїх детективах помішалася, – посміхнувся він, але допомогти погодився.
Через два тижні він повідомив мені всю інформацію, яку зміг зібрати. Поки його слухала, по щоках потекли сльози. Виявилося, що вже чотирнадцять років мій чоловік живе на дві родини. У тій родині у нього росте син, якого він обожнює. З «другою дружиною» він зустрічається практично щодня і регулярно залишається там, коли «їздить у відрядження».
Мені навіть показав фотографії цієї жінки. На знімках була вона – та, чиї фотографії мені підкинули в поштову скриньку багато-багато років тому.
З того моменту пройшло вже більше двох місяців. Але я до цього часу не розповіла чоловікові про те, що знаю всю правду. Без Саші я не зможу, за цей час він став для мене найріднішою людиною. Але і пробачити його подвійне життя не в моїх силах. Щовечора, лягаючи спати, я думаю, що вся ця ситуація – поганий сон, який ось-ось закінчиться.
Ольга.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
