Люда завжди була людиною звички – ревно виконувала ранковий ритуал кавування. Вставала о шостій тридцять, заварювала гіркий напій і пробуджувалася з кожним ковтком. Набиралася енергії на цілий день. Набиралася впевненості на цілий день. Далі бігла на роботу і правила цифрами, дебетами і кредитами, наказувала звітам, і таблицям. Вона була доволі впевненою жінкою, яка струменить впевненістю в усьому, що робить. А тоді з’явився він.
Денис прийшов стажуватися в юридичний відділ і вкрав її серце. Вона закохалася, мов дівчисько, навіть не могла уявити, що її раціональна душа на таке здатна. Не відтягувала все на завтра, а віддалася почуттям повністю. А як інакше, коли вони взаємні? Через кілька місяців переїхала до Дениса і почала готуватися до весілля. Мали в планах запросити весь колектив, тому треба було ретельно вибрати місце, час, меню, музик. Їй не треба було говорити, що вона щаслива – з неї било щастям і рикошетило усмішками. Колеги по роботі тільки плечима знизували, бо ніколи й не думали, що в бухгалтера Люди такі гарні зуби.
За цими приємними клопотами Люди й випустила з поля зору Дениса. А він хоч і був кожен день під боком, але якось умудрився розлюбити і стрімко закохатися в іншу.
Світло виключилося. Люда вернулася в своє одиноке життя, яке стало просто нестерпним. Все було нестерпним. На роботі її жаліли і сміли співчувати. Вдома її зустрічала гнітюча тиша і темінь. Навіть, від її ранкового ритуалу вже не було користі, бо вона не відчувала смаку кави, не отримувала й крихти рекламованої енергії, не пробуджувалася до нових емоцій, бо спалила своє серце і душу.
– Чому, Боже, чому ти послав мені таке кохання і одразу забрав? То такий ти милосердний і люблячий батько?!!
Коли їй закралася думка попросити підмоги в божого конкурента – не знає. Може, телевізор безперестанно працював і видав щось, але вона твердо вирішила приворожити Дениса. Пропозицій було море, тому вона вибрала найкращі відгуки і пішла. Втрачати й так не було нічого.
Черги в молодої панії були на місяці, але вона прийняла Людмилу за особливу плату одразу. Розказала, що змінювати чужу долю, перепрошивати душу – заняття довге, виснажливе і дороговартісне.
– Я згодна на все, лиш би був результат.
– Пам’ятайте, що важливо дотримуватися часових проміжків і нізащо не пропускати. Як тільки пропустите – одразу все піде по-новому колу і це ще дорожче буде коштувати, бо прийдеться стирати вже дві програми.
Людмила все знала про систематичність, порядковість і числа. Вона це розуміла. Стала робити. Ходила на роботу, мов зомбі з єдиною метою – заробити якнайбільше аби заплатити за всі сеанси.
Потративши всі свої збереження, вона так і не отримала бажаного результату. Видно, магиня була занадто слабкою. Треба шукати сильнішу. Знайшла чорного мага, обвішаного амулетами і засушеними рослинами. Він теж був зайнятий на місяці, але він побачив іі в палантині і зрозумів, що вона потребує негайної допомоги. Плата за це буде ще більшою. Вона має знати, що перепрошивати чужу долю – заняття довге, виснажливе і дороговартісне. Він візьме вдвічі більше, бо він злигається з вищими духами. Побігла шукати гроші.
Обдзвонювала знайомих, рідних, просила позичити, бо треба заплатити вже, а зарплата лиш через місяць і тієї не вистачить. Може, попросити директора про позику. Побігла.
Директор зустрів її холодно. Сказав, що не лише не позичить, але й звільняє, бо вона наплутала щось з цифрами і тепер податкова вхопила їх за горло. Йому прикро за неї, але він їй не банк і не психотерапевт. Йшла геть під пильними поглядами колишніх колег. Вони її жаліли. Дурні! От як вона верне Дениса! Отоді заживе!!!
Заснула вона пізно, бо ніяк не могла придумати, де взяти гроші. Звично прокинулася і заварила каву. Розсіяно стала перед вікном і сьорбнула. Кип’яток обпік їй губи і язик, горня випало з рук і ошпарило руки й ноги. Заревіла, закричала і щось тріснуло. Зі стін посипалася сіра штукатурка, опав бруд з вікон, осипалося щось з її неї Світ був таким, як вона його пам’ятала колись давно. І вона стане тою, що була.
Фото ілюстративне.