fbpx
Без категорії
Чому на добро відповідають злом? Надзвичайно повчальна притча, які відкриє вам очі

Це трапляється з усіма. Ти до людини з усією душею, а вона у відповідь до тебе задом. Люди закривають очі на наші добрі вчинки, а за щире бажання допомогти плюють в душу.

Чому так відбувається? Відповідь на це питання в цій мудрій притчі!

Одного разу до старого мудреця в двері постукала молода незнайомка, яка, заливаючись сльозами, розповіла старцю свою історію.

– Я не знаю, як мені далі жити … – з трепетом у голосі промовила вона. – Все життя я ставилася до людей так, як би хотіла, щоб вони ставилися до мене, була з ними щира і відкривала їм душу. По можливості я намагалася робити всім добро, не чекаючи нічого взамін, допомагала, чим могла. Я дійсно робила це все безоплатно, але натомість отримувала зло і глузування. Мені прикро до болю і я просто-напросто втомилася. Благаю, скажіть, як мені бути?

Мудрець терпляче вислухав і потім дав дівчині пораду:

– Роздягнися дoгoла і пройдися зовсім гoлa по вулицях міста, – спокійно сказав старець.

– Вибачте, але я ще не докотилася до такого… Ви, напевно, з глузду з’їхали чи жартуєте! Якщо я таке зроблю, то не знаю, що очікувати від перехожих … Гляди, ще хтось збeзчeстить або пoглyмиться наді мною …

Мудрець раптом встав, відчинив двері і поставив на стіл дзеркало.

– Ти соромишся вийти на вулицю так, але чомусь тобі зовсім не соромно йти по світу з oгoленою душею, розкритою, як ці двері, нарозхрист. Ти пускаєш туди всіх кому не лінь. Твоя душа – це дзеркало, саме тому всі ми бачимо відображення самих себе в інших людях. Їх душа повна зла і поpоків – саме таку потворну картину вони і бачать, коли зазирають в твою чисту душу. Їм не вистачає сили і мужності, щоб визнати, що ти краща за них, і змінитися. На жаль, це доля тільки воістину сміливих …

Читайте також:  Три сита: мудра притча про те, що вартого говорити, а про що краще мовчати

– Що ж мені робити? Як я можу змінити цю ситуацію, якщо від мене, по суті, нічого не залежить? – запитала красуня.

– А давай підемо зі мною, я дещо тобі покажу. Подивися, це мій сад. Ось уже багато років я поливаю ці, небаченої краси, квіти і дбаю про них. Якщо зізнатися чесно, я жодного разу не бачив, як розпускаються бутони цих квітів. Все, що мені доводилося бачити, – це прекрасні квіти що вже розпустилися, які ваблять своєю красою і запашним ароматом. Дитино, учись у природи. Подивися на ці чудові квіти і роби, як вони, – розкривай своє серце перед людьми обережно, щоб ніхто цього навіть не помітив. Відкривай душу хорошим людям. Іди від тих, хто обриває твої пелюстки, кидає під ноги і топче. Ці бур’яни ще не доросли до тебе, тому ти нічим їм не допоможеш. У тобі вони будуть тільки бачити потворне відображення себе.

Поділися цією неймовірно життєвої притчею зі своїми друзями.

Опубліковано 26 лютого 2019 року

facebook