Корпоратив.
— І куди ж це ти така красива зібралася? – подавився чаєм Ігор, розглядаючи причепурену дружину.
— На корпоратив, — задоволено усміхаючись, крутилася перед дзеркалом Марійка. — Мені личить?
— Личить, — трохи загальмовано кивнув чоловік, зачарований вбранням жінки. Однак через кілька хвилин він прийшов до тями і обурено вигукнув: — Так, стоп! Ти в такому вигляді збиралася йти на корпоратив? У той пафосний ресторан із купою чоловіків?
— А що не так? – невинно поцікавилася Марійка, ледве стримуючи посмішку. — Гарна сукня.
— Гарна, я не заперечую. Але! Вона надто коротка! І відкрита! – продовжував обурюватися Ігор, уявляючи скільки зацікавлених поглядів спіймає його благовірна.
— Ігоре, — докірливо простягла жінка. — Ти так кажеш, ніби вперше її бачиш!
— Вперше, — охоче закивав чоловік. — Інакше ця пародія на сукню опинилася б на смітнику.
— Та що ти говориш? Я тобі її показувала тиждень тому, як тільки купила. І ти не сказав мені жодного слова!
— Так, бо на вішаку вона виглядала не так! – захищався Ігор, судомно згадуючи, чи взагалі було таке. Пам’ять відмовлялася допомагати.
— Вона була на мені! — Настала черга Маші обурюватися. — Я її одягла і вийшла до тебе. Ти відволікся від своїх танців і навіть похвалив мою нову сукню.
— Я був не уважний! — Гнув свою лінію чоловік. — І взагалі, чому ти йдеш на корпоратив одна? У тебе ж є чоловік!
— Тому що мій чоловік категорично відмовився туди йти, — схрестила руки Марійка. – Я тобі пропонувала. П’ять разів пропонувала! А що ти мені відповідав?
— Що мені робити нічого.. — Ігореві вистачило сумління відвести очі. — Але я передумав! Чекай тут і нікуди без мене не йди. Я швиденько переодягнуся
— Не забудь, у нас дрес-код! Для чоловіків суворо ділові костюми! — навздогін чоловікові крикнула Марійка.
У відповідь їй прилетіло щось невиразне.
Дівчина, задоволено усміхаючись, сіла на диван і стала чекати на чоловіка. У них у запасі півтори години, тож точно не запізняться. А як швидко Ігор вміє збиратися, якщо йому справді це потрібно, вона чудово знала.
А поки його немає, Марійка має час написати колегам у спільний чат.
Дівчатка, я виграла! Сьогодні ви нарешті познайомитесь з моїм чоловіком!
Як у тебе це вийшло? Він же ж не хотів іти? – одразу ж прилетіла відповідь.
Побачите моє вбрання – самі зрозумієте! Я спеціально обрала таку сукню, в якій він мене одну не відпустить! Ловіть фото!
— Класна сукня!
— Я б таку не вдягла! Занадто смілива!
— Розумничка! Нарешті ми побачимо ту людину, яка зуміла підкорити твоє серце!
— Я готовий! — Не минуло й десяти хвилин, як у кімнату влетів Ігор при повному параді.
— На мене бурчить, а сам? — Надула губки Марійка, милуючись своїм чоловіком. – Знаєш, скільки у нас незаміжніх?
— Але ж я одружений! – гордо продемонстрував обручку чоловік. — З найкращою жінкою у світі!
— Ой, скажеш теж, — зніяковіла Марійка, тріумфуючи всередині. Її люблять. Ревнують, оберігають. — Ходімо вже? Адже приходити після начальства не найкраща ідея.
— Пішли, — міцно обійняв дружину за талію Ігор. – Сьогодні ми будемо найкращою парою.
Фото ілюстративне.
