Олександр одружився з дівчиною з багатодітної сім’ї. Сам він був єдиною дитиною, але виріс не розпещеним і дуже добрим. Мама не могла натішитися таким сином. В особистому житті їй не пощастило, батько Сашка зник з її життя, як тільки дізнався, що в них з Антоніною очікується поповнення. Відтоді вони більше не бачилися.
Тоня виховувала сина одна, хлопчик ріс тямущим не по роках. Однак Антоніні доводилося нелегко. Компенсуючи відсутність батька, вона намагалася дати синові не тільки найнеобхідніше, а й по можливості балувала його, купуючи гарні подарунки та модний одяг.
Син виріс, отримав непогану освіту, його справи йшли в гору, він багато працював, заробіток був такий, що вже можна було подумати про створення сім’ї!
Коли Антоніна дізналася, що в обраниці сина в сім’ї, крім неї ще три сестри та маленький брат, та й жили вони небагато, це дуже насторожило. Олена була найстаршою з дітей.
— Синку, ми самі не багаті, звичайно, я нічого не маю проти великої сім’ї, але я боюся, що на тебе ляже обов’язок допомагати родичам дружини.
— Мамо, я одружуся з Оленою, а не з усією її родиною. І нічого страшного, якщо ми чимось допоможемо малюкам!
— Ну, дивись, синку, жити тобі! Просто не хочеться, щоб тобі сіли на шию.
Закохані справили весілля. І мати, як у воду, дивилася.
Спочатку у Саші з Оленою все складалося добре, Антоніна навіть засумнівалася, чи не дарма їй не сподобалася дівчина. Жили вони разом, молоді вирішили не брати іпотеку, Сашко добре заробляв, заощадив трохи, мама побіцяла допомогти їм купити собі квартиру.
Олена до домашньої праці привчена, вона ще змалку робила все сама. Поки її мати працювала, дівчисько і попере, і приготує, прибере вдома, і молодші в неї під наглядом!
Тільки Олександр став помічати, що дружина все частіше навідується до батьківського дому. То одну сестричку в гурток відведе і зустріне, то з іншою уроки зробить, то братик захворів, нема з ким залишити. Мати на роботі, а батько ніколи не звертав уваги на дітей, його заняття – лежати на дивані та думати про своє, набагато важливе!
Раз Олена пішла – Сашко зрозумів, два – не питання, а потім вже почав показувати своє невдоволення. Гаразд, жили з мамою, вона вечерею нагодує, а дружині ніколи. Сидить чоловік щовечора на самоті, ловить на собі сумні мамині погляди і відчуває, що мама думає:
— А я тебе, синку попереджала!
Але Антоніна мовчала, розуміла, що синові й так зараз несолодко. Так мало прожили, а вже склалася така прикра ситуація. І Олені він нічого сказати не може, намагався кілька разів трохи обуритися, так вона почала плакати:
— Брат хворіє, як він там один! І сестрички ще надто маленькі, не самостійні.
Олександрові і шкода дружину, і водночас як йому жити? Начебто і одружений, а дружина завжди відсутня. Вона не може влаштуватися через родичів на роботу, але ж як вони мріяли про свою квартирку. Олександр запрацює, але з допомогою дружини справа пішла б швидше!
Далі більше! Попросила один раз Олена гроші – сестричці на курточку, бо зі старої дівчинка виросла, а мати купити не може. Ну, гаразд, чоловік погодився! Він не скнара, розуміє! Так і повелося!
То курточку, то чобітки, то здай гроші на ранок! Начебто й суми невеликі, але коли регулярно дістаєш з накопичених, то мрія про квартиру стрімко віддаляється! Зрештою Сашко не витримав і спитав у дружини прямо:
— Дорога моя, а чи не хоче твій тато, мій незатребуваний тесть, забезпечувати своїх спадкоємців сам?
— Сашко, ти ж знаєш, що тато без роботи, у нього ніяк не виходить її знайти.
— Чому у тещі вийшло знайти дві роботи, а твій татусь знає тільки дорогу з кухні до дивана? Я брав заміж тебе, а не всю вашу родину! А як підуть діти? Що ж ми тоді робитимемо? На квартиру не накопичимо, хоч мама й не лізе у наші стосунки, але і нам краще жити одним, і їй теж потрібен відпочинок. І не треба плакати, я маю думати про свою сім’ю, я не жадібний, але всьому є розумна межа!
Олена розуміла, що вона потрапила в дуже непросту ситуацію. Жінка знала, що батько навряд чи забезпечуватиме сім’ю, його пошуки тривають вже не перший рік і жодної допомоги для сім’ї від нього немає, ні фінансової, ні по господарству.
З іншого боку, їй до сліз було шкода маму та своїх сестричок із братиком. Однак вона не хотіла втратити коханого чоловіка! Якби не цей сімейний вантаж, не сварки з коханим із цього приводу, вони б чудово жили.
Олена за характером була дуже доброю жінкою, Сашко, як чоловік хороший, але його теж можна зрозуміти! Як вчини правильно, жінка не знала! Але насамперед вирішила поговорити з мамою. Олена влаштувалася на роботу, бігати до батьків щодня вона більше не хотіла. Нехай тато встає з дивана і починає дбати про сім’ю сам!
Фото ілюстративне.
