Не знаю чи й виграла б я ці змагання за мого чоловіка з його найкращим другом, адже вони з першого касу разом, а тут я. Але подруга мені підказала доволі дієвий, в цьому випадку, підхід і все вийшло.
Ми з Олексієм були разом вже п’ять років і ввесь цей час він надавав перевагу другові. Замість того аби поїхати зі мною відпочити чи піти в кіно, він ходив туди, куди його кликав Сашко: рибалка, футбол, шашлик. Сашко вважав, що справжній чоловік не має відмовлятися від друзів і Олексій так і робив.
Я дуже сподівалася, що після одруження Сашко перестане гнути таку лінію, але ні, він так само казав, що його жінка все знає, що у нього на першому місці, тому не сперечається, не те, що я.
І так часто виходило, що мусив Сашко десь шукати собі ночівлю і не раз і два так було, що жив він у нас по кілька днів, а то й тижнів, поки Леся його назад не приймала.
Сидів на нашій кухні, наминав мої страви і казав:
– Чудова ти господиня, Оксано, ще би менше балакала, то б ціни тобі не було.
Коли ж у нас на світ з’явилася дитина, то Саша став менше нас відвідувати, доки Тоні не виповнилося два роки, тоді він і далі почав приходити з ночівлями та вчити мого чоловіка, як поводитися з його жінками.
Я не раз жалілася й мамі і подругам на такого друга, радили мені всяке, але якось подруга й каже:
– А ти з ним подружися.
– Що? Ти як це собі уявляєш?
І коли вона розказала. Як саме це уявляє, то я лиш руками сплеснула:
– Іннусю, я й не знала, що ти така підступна!
Ми зареготали і я почала втілювати план в життя, як тільки Сашко в чергове став у нас на порозі з сумкою.
Через тиждень мій Олексій випровадив Сашу з квартири і сказав більше не приходити і шукати собі інше місце для ночівлі.
– Такий ти мені друг, – почав був Сашко, але Олексій так на нього глянув, що слова застрягли у нього в горлі.
Коли чоловік повернувся до кімнати, то сказав мені таке:
– Ми йдемо на вихідні куди ти там хотіла?
– В парк?
– Так, погуляємо, плаття собі купи і взуття, і що ти там хотіла.
– А хто з дитиною буде?
– Я маму попросив, вона поможе.
Спитаєте, а що ж сталося?
Та все дуже просто. Я почала Сашку усміхатися, кліпати очима і захоплюватися його розумом, реготати, саме так – реготати, з його жартів, які терпіти не можу.
Далі так виходило, що я затримувалася з магазину і випадково зустрічала Сашка в місті, ми сиділи в кафе і по гучномовцю спілкувалися з Олексієм, поки той сидів з донечкою.
Мені навіть не доводилося підтримувати розмову. Бо такі чоловіки люблять говорити лише про себе, варто лише захоплено охати і ахати.
Фактично мій чоловік опинився в моїй ролі, бо саме я хотіла їхати з Сашком в сауну, бо він і так соплі має, то посидить з донькою.
Я ще й дивуюся, що чоловік так швидко не витримав, думала, що його довіра до друга дитинства набагато міцніша. Він пробував мені закидати, що я надто прив’язалася до його друга. Але я лиш дивувалася:
– Ти ж завжди хотів аби я знайшла з ним спільну мову, а тепер що? Ти вже визначся, що я маю робити для твого найкращого друга, бо я вже заплуталася.
Тепер чоловік більше часу вдома з нами і все менше з цим другом. І я дуже вдячна подрузі за таку підказку.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
