fbpx

Чи може жінка сама прожити без чоловіка? Така фраза мені сьогодні попалася для обговорення і там купа коментарів, де більшість згідна з тим, що таки може

Але як жінка, якій скоро сорок, і яка досі без чоловіка, я б хотіла її трохи перефразувати: «Чи може жінка сама прожити щасливо без чоловіка, щоб ніхто з її жіночого оточення не вказував їй, яка вона невдаха?».

– Тебе Бог нічим не обділив, а ти його отак підводиш і гнівиш, – це бабця.

– Я тебе погано виховала, що ти мені отаке викидаєш? Я онуків хочу!, – це мама.

– Ні. Ні, сестричко, всі, то всі. До кого мої діти будуть в гості їздити?, – це сестра.

– О, ні! Не треба нам тут перед нашими чоловіками ходити і світити своєю самотністю!, – це подруги.

Світ великий і прекрасний, але мої близькі все намагаються мене запхати на кухню.

І я й не сильно пручалася, принаймні, на початках.

Так, я мріяла і про білосніжне плаття і міцну чоловічу руку, яка втримає від падіння, підхопить і закрутить в вихорі щастя.

Але не складалося. В мене були й хлопці, й кохання і все йшло до цього, але щоразу я розуміла, що я не хочу з цією людиною жити далі. Не знаю чи у вас таке було, але ти вже не розумієш чи тебе дратують дрібні звички, чи ти просто втомилася не помічати слона в кімнаті?

Ви б бачили, як на мене дивилися всі мої рідні, коли я почала жити з хлопцем. Думаю, що мама відмічала всі дні в календарі і за кожен день з бабусею дякували Богу.

З часом я чітко зрозуміла, що мої однолітки вже одружені, а з одруженими я мати справу не хочу. Розлучені чоловіки перетворювалися в якихось диваків, які намагалися розгадати в мені ознаки, які були в їх дружинах.

Старші чоловіки були більш байдужі в цьому плані, але у них були не лише сиві волосини у вухах, але й онуки.

А ще я перестала бути розуміючою. Десь ділася ця моя така плекана і леліяна здатність. Я не приймала ніяких компромісів і мало бути або по-моєму, або ніяк.

Частіше й було ніяк.

Розумієте, той час, коли ти на побачення готуєшся як на щось найважливіше в світі і робиш стільки косметологічних процедур за день, які не робила за місяць, а потім твій кавалер вважає, що за той салатик і келих вина ти йому винна пів життя.

Тож, коли ти починаєш цінувати свій час і не проводити цілий день в підготовці до побачення, то твій кавалер ще не забув свій досвід, коли до нього на побачення приходить щось схоже на глянцевий журнал.
Ще я помітила, що поки я ще самотня, то десятки моїх подруг стали знову самотні!

Причини різні, але кожна знову намагається вчитися ходити на перші побачення і тиск на них ще більший, ніж на мене з боку жіноцтва.

Адже вона має одразу стати неймовірно щасливою, бо інакше навіщо взагалі йшла з родини?

Тому, дорогі жінки, чи перестанете ви нарешті забороняти іншим жінкам бути щасливими самотніми?

Автор Ксенія Ропота.

Фото Ярослава Романюка.

You cannot copy content of this page