Було в моєму житті минуле. З цього минулого вийшла з донькою. Була у мене квартира, здавалася, приносила невеликий прибуток. З’явилося майбутнє. Це моє майбутнє працювало в іншій країні за контрактом, закінчувався він через 2 роки. Стосунки зав’язалися швидко, бурхливо, серйозно. У матері героя моїх відносин була ділянка землі в дуже хорошому місці, сама ж вона зі своїм чоловіком проживала в своїй квартирі. Тут пропозиція від мого на той момент майбутнього чоловіка:
– Давай продамо твою квартиру, почнемо будівництво на материній ділянці великого будинку для всіх, а коли я допрацюю контракт, добудуємо далі і всі там дружно заживемо?
– А як юридично все це оформити? – дивуюся я.
Мені можна тисячу разів дорікати в меркантильності, але мене мало хвилює чиясь думка з цього приводу. Квартира мені дісталася нелегко, це моя «подушка бeзпеки» в разі якихось життєвих проблем і житло для моєї дочки, коли вона виросте. Продавши квартиру і віддавши гроші на будівництво, в разі розлучення, витрати, що я отримаю в замін?
Майбутні родичі в один голос твердили: «Та ми пристойні люди! За кого ти нас маєш?!». Я навіть не починала з’ясовувати, в якому контексті вони говорять про себе «пристойні»: чи то вони зі мною не розлучаться, то чи обов’язково десь викопають гроші на квартиру в разі розлучення. Я сказала, що або ми юридично якось оформляємо цей факт, або розмова закрита.
Домовилися до того, що ми йдемо до нотаріуса з майбутньою свекрухою (майбутній чоловік в ці кілька місяців був в іншій країні) і оформляємо договір позики під відсоток. Коли нотаріус мені задала питання про відсотки, то я, набравшись хоробрості, випалила: «Під вісімнадцять відсотків».
Свекруха звичайно мало не поперхнулася, але тут я зробила невинне обличчя і сказала: «За кого Ви мене маєте? Я порядна!». Звичайно, матері чоловіка це страшенно не сподобалося! Вона, мабуть, чекала, що я, не перебуваючи на той момент ще ні в яких стосунках з її сином, привезу їй кілька мільйонів і просто так віддам.
Минув час, майбутній чоловік повернувся зі своїх закордонних контрактів, привіз грошей, сяк-так добудували будинок (великий будинок, треба сказати), сяк-так добралися до РАЦСу. Живемо! Рік йде, два, а моє питання висить в повітрі: договір позики добігає кінця, за умовами якої або забути про неї, або в суд подавати (на свекруху), будинок оформили чоловік і свекруха навпіл і до нашого з ним укладення шлюбу.
Вийшла дивна ситуація: до будинку я юридично відношення не маю, на свекруху подавати в суд – це те ж саме, що на розлучення з чоловіком. Чоловік нічого конкретного сказати не може, свекруха годує якимись незрозумілими обіцянками, і регулярно на цьому ґрунті починають cпалахувати скaндaли. Pозпал тривав близько півроку. Я сходила з розуму, не могла зрозуміти чому мене в власники будинку не вписали, гроші не віддають, ще й тиснуть що б я відмовилася від претензій за договором.
В один момент я не витримала і сказала: «Загалом так: або ти оформляєш мені виділ подружньої частки в будинку, або свекруха нехай відписує ½ своєї квартири мені, або повертайте мені гроші, або я повертаюся в своє рідне місто, подаю на розлучення і заодно на стягнення боргу. Звичайно був cкaндал! Мене місяць годували знову обіцянками, після чого я почала збирати валізи. Тут свекруха судорожно запродавала свою квартиру, мотивуючи тим, що вона їй не дуже-то й потрібна, що у неї, крім мене, ще кредит на мільйон і т.д ..
Напевно, все-таки, переживав чоловік і не дуже хотів розлучення. Що вони кулуарно вирішували я не знаю, але чвари були і між ними. Чоловік, його мати і навіть її старий бой-фpeнд, все качали права, диктували умови, і погpoжували стpaшними caнкціями.
Продавши квартиру, постало питання, про покупку нової, меншою, на моє ім’я. Грошей для покупки не вистачало (квартира була в іншому місті, де ціни на нерухомість в рази вищa). Свекруха зголосилася допомогти, але малою сумою, за що вимагала оформлення моєї квартири як спільно-нажите майно. Знову cкaндал!
Дим коромислом стояв тижнів зо два, поки раптом нас всіх врятували обставини: попалася така квартира, яка коштувала відсотків на 40% більше від того, що мені повертала свекруха, але сподобалася вона всім. За 40% я погодилася оформити її на себе без будь-яких шлюбних договорів з чоловіком, тобто за законом вона вважається спільно-нажитим майном.
Розумію зараз, що я зробила велику помилку, що погодилася тоді на цей хід: у мене дитина, а це мій другий шлюб, хто знає що буде через 5-10 років. Не можна було піддавати ризику ні своє благополуччя, ні майбутнє своєї дочки. Мало того, на власному досвіді зрозуміла, що не з’ївши разом «пуд солі» не можна вступати ні в які фінансові взаємовідносини з родичами – це найімовірніше закінчиться погано.
І найголовніше: цю «бuтву зі свекрухою» витримати було дуже важко, не дай бог кому, відбилося на здоров’ї. Так я. Можна сказати, домоглася свого, мало того, у нас з чоловіком є ще один дохід від ренти. Всі продовжують жити далі, гроші, по суті, залишилися «в клані», але вийшло як в одному анекдоті: «Ложечки знайшлися, а осад залишився».
За матеріалами.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
