Після трьох місяців знайомства Денис усе ж наважився запропонувати Маринці спільне проживання. Обом було уже давно за сорок і це був не перший шлюб.
— Давай обговоримо усе і одразу. Я згоден лишень у тому випадку жити разом, якщо бюджет у нас буде роздільним, а гроші, які ми з тобою вкладаємо в побут ділитимуться строго навпіл.
Жінка спочатку здивувалася, навіщо такі складнощі. Зарплатня у обох практично однакова, плюс-мінус. А потім підрахувала, подумала, зважила всі за і проти, і погодилася. Уже наступного дня дала обранцю список “чесного і розділеного навпіл” спільного проживання.
– Продаж яєць і овочів зі свого господарства буде здійснюватися чоловікові за ринковими цінами (а якщо в готовому вигляді, то дорожче).
– Користування підвалом з варенням, соліннями і грибочками, за окрему плату (можна придбати абонемент зі знижкою).
– Прання його речей і миття за ним посуду, прасування, якщо буде потрібно, улюблені страви – згідно спільно встановленого затвердженого обома прайс-листа, і ніяк інакше.
– Продукти, що знаходяться в холодильнику на момент приїзду чоловіка будуть описані та пораховані. Зважено пральний порошок і замірено папір у вбиральні.
– А ще непогано б записати заздалегідь поточні показання лічильників, включити в загальний рахунок зношуваність побутової техніки і меблів.
Денис довго читав, перечитував і щось там у голові собі підраховував. Крехтів, пітнів і совався на місці. Маринка дивилась на усю цю картину і лиш усміхалась.
— Ну, сам захотів “по чесному” і “навпіл”. Ти знаєш, а я тобі навіть вдячна. Я б до такого і не додумалась, от правду кажу. А тепер по іншому і жити не погоджусь. Або так, або продовжуємо зустрічатись, але вечеряти і снідати у мене ти не будеш. Якщо уже “по чесному”, то отой букетик польових квітів, що ти збираєш по дорозі до мене я тобі на салатик і покришу. Так, що думай Денисе, думай!
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
