fbpx

Десь ближче до літа стала свекруха геть не годна сама жити. Дерева квітнуть саме, а вона в’яне на очах. Тут, хотіла я того, а чи ні, а поїхала і забрала її до нас уже жити. Однак, не врахувала я того, що беру я свекруху одну в хату, а вже вона тягне із собою усю свою сім’ю

Десь ближче до літа стала свекруха геть не годна сама жити. Дерева квітнуть саме, а вона в’яне на очах. Тут, хотіла я того, а чи ні, а поїхала і забрала її до нас уже жити. Однак, не врахувала я того, що беру я свекруху одну в хату, а вже вона тягне із собою усю свою сім’ю.

У мого чоловіка четверо братів. усі вони Україною роз’їхались і життя своє прожили далеко від нашого села. А ми із ним, як придбали після одруження стареньку хатину у сусідньому селі, то так усе життя тут собі живемо, покращуємо і доводимо до ладу.

Уже й діти наші виросли, полинули у світ. уже й онука першого маємо, уже й сивіємо обоє.Мої тато і мама ще живі і здорові, самі себе обходять, а от зі свекрухою інакше.

Марина Едуардівна здавати ще ближче до літа почала. Що не приїдемо, а вона все гірш, та гірш. І головне – слова їй не кажи:

— Хай я буду лежма лежати, але в своїй хаті, – каже вперто.

Та. але вже як по дорозі до магазину не спам’яталась, як і додолу лягла, та в такій місцині, що лиш увечері її люди знайшли, то швидко до нас перебралась.

Не знаю, що саме на неї так вплинуло, а чи турбота моя. ачи те, що спеціаліст приписав, та вже вона стала і моцнішою і здоровішою. Уже згадала і за характер свій, і про те, що я у неї невістка, хай і сива.

Ну, але то таке, людина у віці, все можна списати на роки і здоров’я. Як по мені, то хай говорить, аби була здорова та жива. Тут інше не дає спокою – рідня чоловікова.

У мого Едика четверо братів. я казала вже. Так, от, усі вони дуже маму люблять і поважають. А ще, кожен у місті живе і для них усіх за свято приїхати до села на гостину:

— Як у вас тут тихо, та як хороше, – тягне Василь, старший брат чоловіка, – ні сирен, ні нічних під’омів на прямі ноги. А діти, ти ж поглянь, як їм добре і ягоди їдять і їжа домашня. Тиждень ми у вас, а вони он які сталі круглолиці та рум’яні.

Так воно і є. бо й справді коли у Василя була відпустка, то вони із жінкою не на море, а до мами на гостину приїхали. Ну не самі, трьох своїх онуків узяли і двох невісток. То рахуйте скільки люду у нас жило дві неділі. Ну а як їхали, то свекруха їм такі торби напхала добра, що ті ледь рушили. та якби ж то свого – полинули у місто і качки наші і гуски дві і троє курей із консервацією, свіжиною і мішком картоплі “на перший час”.

Поїхали ці гості і тижня я не відпочила, як на порозі уже другий брат. Послухав він Василевих розповідей і також “до мами” примчав. Той також онуків на свіже повітря привіз, на полуницю. та огірочки із теплиці.

— Які ви гарні господарі. – каже захоплено каже братова. – Для мене ще ніч, а ви вже коло худоби і на городі пораєтесь.

А свекруха завше була гарною господинею. Що до неї не приїдеш, так і голубців казан і налисників макітра і котлет повно у холодильнику. Приймати із чаєм на столі вона не вміє. Тож коли їдуть її діти “до неї” то мусимо ми за тиждень рихтувати стіл гарний, та постіль м’яку.

Дев’ятий місяць у мене свекруха проживає і я вже готова брати капелюха і йти побиратись, бо ж уже й в борги залазимо із тими вічними відвідинами.

У мене син приїхати надумав Миколая із онуком на гостину, так я не мала як його прийняти, бо ж ліжка і підлога були зайняті черговими відвідувачами свекрухи.

— А що, – здивовано протягнула свекруха нещодавно, – сала в нас не лишилось, кабанчика ж лиш місяць тому як справили. А що ж я дам із собою Валерію? – бідкається щиро.

Знаєте, я людина добра і щедра, але вже не витримую просто цієї навали рідні. Мені вже хоч ховай усе, що запасли для себе і синів, бо щедра душа свекрухи для синів нічого не шкодує.

Нікому я пожалітись не можу, чоловік все розуміє. але радий більше працювати, аби лиш у родині був мир і лад.

Пишу сюди в надії на пораду. Як мені все це припинити, але так, щоби не зіпсувати добрих відносин.

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page