fbpx
Історії з життя
Дідусь вирішив піти у магазин і купити онучкам чогось смачненького, подав продавчині нову сотню. — Діду, що Ви тут мені даєте? — з подивом подивилася на нього жінка

Цей подарунок від бабусі Галі дуже сподобався Оксанці. Стільки грошей. От би піти в магазин і щось купити.
Але ж не можна, адже це не справжні гроші.

— І взагалі, коли виросту, я працюватиму продавцем у магазині і брати собі все, що захочу, — похвалилася дівчинка своїм двоюрідним сестрам.

— А що товар можна брати й без грошей, якщо ти продавець? — Софія здивувалася:

— Тоді і я теж влаштуюся працювати в магазин.

— Ні, завжди треба платити гроші, — Поліна відклала убік листок, на якому малювала будиночок:

— Ви міркуєте, як маленькі, однак вже на наступний рік йдете до школи.

— А давайте порахуємо, скільки тут грошей, — Оксанка віялом розклала папірці на дивані.

Дівчата засопіли, почали зосереджено рахувати:

— Раз… два… три… 10 гривень, — перша вигукнула Софія.

— Неправильно, адже кожен папірець по 100 гривень, — поправила її Оксанка.

— І, як тепер рахувати, на пальцях? – розгубилася Поліна.

— Ні, не вистачить.

Дівчата замислилися. Оленка у розмові участі не брала, сиділа з лялькою на руках і дивилася мультики.
Але варто було тільки сестричкам відвернутися, як вона згребла всі грошики.

— Оленкооо.

Але наздогнати дівчинку було непросто. Вона бігала навколо будинку, а за нею слідом уся трійця.

— Що тут відбувається? — Дідусь зупинив розпалених гонитвою онучок.

— Вона мої гроші поцупила, — поскаржилася Оксанка.

— Це не іграшка, — дід покликав Оленку: — Ану віддай сюди.

Дівча розтиснуло кулачки, зім’яті купюри висипалися на доріжку.

— Я забираю гроші собі, ви все одно не вмієте з ними поводитися, — дід ретельно розправив папірці і засунув собі в кишеню.

Дідусь вирішив піти у магазин і купити онучкам чогось смачненького, подав продавчині нову сотню.

— Діду, що Ви тут мені даєте? — з подивом подивилася на нього жінка.

— А що таке? — підсліпувато мружився дідусь

— Це не справжні гроші. Бачите тут написано: «Банк приколів». Я зараз можу зателефонувати та викликати поліцію.

Дідусь спітнів, його руки затремтіли від сорому і страху:

— Не треба, я не знав, це мені внучки підсунули.

— І багато у Вас таких?

Дід вигріб з кишені цілу купу папірців:

— То порвіть їх, щоб вони мене не бентежили.

За смаколики дідусеві довелося віддати свої гроші. І відтоді старенький в той магазин більше не заходить, він навіть не хоче згадувати, як осоромився.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page