fbpx

Дівчатка гарно усміхались і мудро говорили. Ключі я їм віддала без коливань, ще й щаслива була, а даремно. Ой, як же ж даремно!

Я за свої роки назбирала невелику купу грошей, якщо вимірювати її столичними мірками, і вирішила купити квартиру в новобудові. Будинок вчасно здали, ще й забудовник був відповідальний. Загалом усе складалося добре. Але мені у цій квартирі було не затишно. Мені не подобалося планування, вид із вікна та купа реклами на території.

До метро було далеко, а машини тоді ще не було. Я намагалася полюбити це місце, звикнути, обставити все дорогою технікою, купленою в кредит… Але не зрослось. Я переїхала туди, а мені стало не по собі. Плюшевий диван і веселі штори не змінювали атмосферу.

Я вирішила здати квартиру в оренду. На ці гроші зняти житло там, де мені хотілося б жити. Орендарів було більше, ніж достатньо. Тому я обрала собі двох приємних дівчат-студенток, відмінниць та господарок. Одразу видихнула. Але дарма!

Гроші за квартиру вони мені віддавали поза домом. То вони поспішають, то одна спить, то ще щось. А потім взагалі запропонували скидати суму на картку, щоби не витрачати час на ці зустрічі. Я зраділа. Щомісяця я отримувала кошти 9 числа. Без затримок. Без нагадувань.

Я натішитися не могла, як мені пощастило з квартирантами. Тільки знала б я, як справи насправді. За півроку ні 9, ні 10, ні 11 числа гроші не прийшли. Я зателефонувала дівчаткам і почула таку відповідь:

– Катя з’їхала. Я можу заплатити лише половину вартості.

Я, звичайно, на такий результат подій не розраховувала, тому що мені треба було платити за свою квартиру та погашати кредит. Я погодилася на одноразову знижку. А наступні місяці або з’їжджати, або переводити раніше обумовлену суму.

Наступного місяця я знову одержала половину грошей. Бачите, Ліза не встигла знайти собі сусідку. Я попросила звільнити квартиру.

— Ой, можна подумати! Гаразд, завтра переведу решту! – відповіла квартирантка.

Ні завтра, ні післязавтра вона не перевела суму, що залишилася. Мало того, Ліза перестала відповідати на дзвінки. Я почекала тиждень і вирішила до неї навідатися.

Коли відчинила двері, мені стало не по собі. Квартиранти з’їхали – це була єдина гарна новина. Однак житло виглядало так, ніби там стадо слонів бігало.

Кухня була зіпсована, одна тумбочка лежала на підлозі. Дзеркало у ванній тріснуте, а душова кабіна вже була не придатною до використання.

Ось тобі і здала квартиру. Звичайно, я сама ніби як винна, потрібно було приходити контролювати, але я живу і мене не контролюють, а тут таке.

От тобі і дівчатка відмінниці.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – intermarium.news.

You cannot copy content of this page