fbpx

Для мене було дуже дивно почути такі слова від власного чоловіка. Дивлюсь на нього і прямо вухам своїм не вірю. Ніби ж він, а говорить ну геть не те що завжди. Бачте, надумався пан, а мені що тепер робити?

Чоловік мій набагато старший від мене. Весілля ми зіграли, коли ледь виповнилось двадцять два роки. Але у для мого чоловіка Сашка це був лише перший шлюб, враховуючи, що тоді йому було тридцять чотири роки.

Згодом у нас з’явився син. Стали собі жити сім’єю. Працювали, збирали гроші на своє власне житло. Потім нам вдалось придбати маленьку квартирку. Не сказати, що ми мали великі статки, але й про допомогу нікого не просили.

Син мій уже дорослий чоловік навчається в університеті, ми всі разом об’їздили цілий світ і життя наше стабільне без злетів і проваль.

Нині я зайнята здоров’ям своїх батьків, адже вони вже у пристойному віці. Так собі жили. Нічого серйозного не планували. Уявіть моє здивування коли рік тому чоловік мій врапт прямо засвітився, що хоче другу дитину.

Я ж думала зразу, що це він так жартує, але ні, він серйозно готовий татом стати вдруге. Але ж ми в такому віці, що вже онуки мають бути. Я спочатку відсміювалась, а це вже розумію. що як би й не до сміху зовсім уже.

Сашко мій ніколи не був дуже хорошим татом. Син виріс коло мене, бо найчастіше чоловік просто обирав відпочити, ніж посидіти з дитиною. А ось грати з сином він взагалі терпіння не мав.

А це зараз чоловік ні з того, ні з сього зрозумів, що не так поводився з сином. Зізнався, що шкодує, що не приділив йому часу. А зараз от прямо хоче наздогнати втрачене, ще й запевнив, що сам в декреті і сиітиме а від мене потрібно “усього нічого”.

Ну так, я до сорока років ще якось задумувалась про материнство, але нині? ну куди у сорок два? Адже сили вже не ті, щоб з немовлям сидіти, і потім, скільки років ще дитину потрібно буде на ноги ставити?

Але у чоловіка іншої теми немає. Як ідемо на гостину до друзів і якщо там є дітки, так він від них не відходить. Катає на спині будує будиночки складає лего і робить із ними якісь шалаші. Погляну на нього і не впізнаю просто, де той Сашко якому нічого і ніколи непотрібно було. Прямо ідеал з запізненням на двадцять років.

І що? Зважуватись? Чи не варто?

Може у когось була така ж ситуація, підкажіть, як бути?

01,05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page