Чоловік мій набагато старший від мене. Весілля ми зіграли, коли ледь виповнилось двадцять два роки. Але у для мого чоловіка Сашка це був лише перший шлюб, враховуючи, що тоді йому було тридцять чотири роки.
Згодом у нас з’явився син. Стали собі жити сім’єю. Працювали, збирали гроші на своє власне житло. Потім нам вдалось придбати маленьку квартирку. Не сказати, що ми мали великі статки, але й про допомогу нікого не просили.
Син мій уже дорослий чоловік навчається в університеті, ми всі разом об’їздили цілий світ і життя наше стабільне без злетів і проваль.
Нині я зайнята здоров’ям своїх батьків, адже вони вже у пристойному віці. Так собі жили. Нічого серйозного не планували. Уявіть моє здивування коли рік тому чоловік мій врапт прямо засвітився, що хоче другу дитину.
Я ж думала зразу, що це він так жартує, але ні, він серйозно готовий татом стати вдруге. Але ж ми в такому віці, що вже онуки мають бути. Я спочатку відсміювалась, а це вже розумію. що як би й не до сміху зовсім уже.
Сашко мій ніколи не був дуже хорошим татом. Син виріс коло мене, бо найчастіше чоловік просто обирав відпочити, ніж посидіти з дитиною. А ось грати з сином він взагалі терпіння не мав.
А це зараз чоловік ні з того, ні з сього зрозумів, що не так поводився з сином. Зізнався, що шкодує, що не приділив йому часу. А зараз от прямо хоче наздогнати втрачене, ще й запевнив, що сам в декреті і сиітиме а від мене потрібно “усього нічого”.
Ну так, я до сорока років ще якось задумувалась про материнство, але нині? ну куди у сорок два? Адже сили вже не ті, щоб з немовлям сидіти, і потім, скільки років ще дитину потрібно буде на ноги ставити?
Але у чоловіка іншої теми немає. Як ідемо на гостину до друзів і якщо там є дітки, так він від них не відходить. Катає на спині будує будиночки складає лего і робить із ними якісь шалаші. Погляну на нього і не впізнаю просто, де той Сашко якому нічого і ніколи непотрібно було. Прямо ідеал з запізненням на двадцять років.
І що? Зважуватись? Чи не варто?
Може у когось була така ж ситуація, підкажіть, як бути?
01,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
Популярні статті
- Кума образилася, що я їй гроші не позичила. І то так образилася, немов я їй не хочу віддавати її власні гроші. – Така ти кума, як ти так можеш?, – почала вона обурюватися, – Я ж тобі віддам!
- На весіллі свекри влаштували справжню виставу. Подарували нам ключі від квартири, обіцяли в усьому допомагати і робити все, аби ми жили щасливо і забезпечено. Я тоді ще здивувалась реакції чоловіка. Люди хлопали, вітали нас із власним житлом, моя рідня хвалила нових родичів, а чоловік мій лиш скептично кривився і головою хитав
- Знала б що почую, краще б трубки не брала. Сестра казна чого собі надумала а ти тепер розбирайся з усім цим. Але ж знає що мене в країні немає і таке втнула. Я вважаю, що все це через заздрість. Інакше я такої поведінки пояснити собі не можу ніяк
- Розумієте, він щасливий! Мій колишній чоловік щасливий в новому шлюбі, а я цього винести просто не можу.
- Донька Василя стала між мною та ним і то так категорично, що мене аж подив бере. Ти ж уже заміжня і діти є, то чого батькові не дати жити нормально?