До мене в столичну квартиру перебралась донька з чоловіком і дітьми із селища, що під Києвом. Квартира у мене хоч і двокімнатна, але малесенька, нам усім відверто тісно. Не знаю про що моя дитина собі думає, але нещодавно вона до мене прийшла, сяє уся. Виявилось, що вони із зятем мені новину “приємну” підготували.
Донька мені вчора сказала, що вона знову при надії. Напевно, інші бабусі зраділи б такій новині, а от я — ні. Натягнула на обличчя посмішку, навіть привітати змогла, але вийшло не дуже. Зять потім перепитав, що не так, то я вже й стриматись не могла, все йому й висловила.
Це у них третє вже буде. Справа в тому, що дочці всього 28 років. А зять на рік молодший за неї. Я свого часу у більш легкі часи порівняно з нинішніми свідомо зважилась тільки на одну. Я розуміла, що дітей треба якось забезпечувати, вкладати в них ресурси, ставити на ноги.
Так як я виховувала, то робила все, щоб вона не почувала себе обділеною. Чоловіка мого дуже рано не стало і для себе я усвідомила одну істину просту – тільки якщо знаєш, що піднімеш, тільки тоді життя даруй.
Я оплачувала їй найкращих репетиторів, водила на різні гуртки, записувала на курси англійської, мандрувала з нею та виконувала її мрії. Так як донька була дуже розвиненою, та й навчалася добре, з інститутом проблем не було. Педагоги пророкували їй успішне майбутнє та великі перспективи, а вона сама все зруйнувала.
Донька вийшла заміж у 24 роки. Відразу подарувала мені онука, потім за два роки дівчинка у неї з’явилась. І ось зараз знову дві смужки. Із декрету вона практично не виходила. Навіщо тоді було вчитися? Кому потрібний її диплом, якщо вона з пелюшок вилазити не хоче?
Я їй нічого не кажу, адже її життя її вибір. Зараз молодь інша, не дуже любить поради батьків слухати. Я просто намагаюся для себе усвідомити: про що вони собі думають? От як вони собі майбутнє бачать а головне – де?
Зять працює на будові, адже іншого просто не вміє. Цілу зиму вдома просидів, проїдали заощадження. Ніби як вийшов на роботу, але чи надовго? Дім їхній. Там роботи на роки вперед, а вних ще й дітки малі. Де вони мають узяти і час і гроші?
Сестра каже, що все через доброту мою. Моявляв, якби я їх не впустила до себе, якби вони самі на орендованих квартирах пожили, то по іншому на свт дивились би.
Так що тепер? Мені за двері їх виставити усіх? На що вони розраховують?
Заплуталась. Не бачу виходу. Підкажіть як бути, як дитині своїй очі відкрити, бо схоже, вони у хмарах обоє і не бачать реальної ситуації.
08,03,2023
Головна картинка ілюстративна.
