До нас в село з лютого місяця багато односельців, що раніше виїхали, повернулись. Людно стало, багатьох і не впізнати вже. Разом з усіма з великого міста повернулась і Оксана. Ніколи не думала, що в цієї жінки вистачить сміливості людям на очі показатись після всього того, що вона зробила. Але нічого, ходить горда, при зустрічі зі мною, навіть очей не ховає.
Я друга дружина свого чоловіка. Від мене він старший на п’ятнадцять років, але нам та різниця у віці не помітна. Навпаки, він більш виважений, спокійний, точно знає чого він хоче і що саме потрібно зробити, аби мети своєї досягти.
З першою дружиною він прожив, хоча що то за життя, трішки більше за п’ять років. Оксана жінка не постійна. Стрибала в гречку, як тільки шанс випадав, а мій Микола чомусь її не покидав. Говорить тепер, що тільки через діток терпів її вибрики, але я чим далі, тим більше розумію – не правду каже мені.
Зрештою, Оксана таки його покинула. Одного дня зібравши речі, навіть дітям нічого не пояснивши, вона сіла в авто, що приїхало за нею і більше в селі її не бачили. Діток залишила моєму чоловіку. Згодом подала на розлучення і платила лиш аліменти на малих. Для неї колишнє залишилось у минулому і вона його просто забула.
Багато було говірки в селі. Казали, що там, у місті вона заміж вийшла, живе ні в чому відмови не маючи. У соцмережах, так узагалі життя гламур. Я її і не впізнала спершу, прямо ляля з обкладинки, видно було за що так жити.
Проте вже в лютому вона повернулась в село в материну хату. Сама. Ні авто з фото, ні чоловіка. Що там у неї вийшло, вона нікому не розповідає, ходить по селі павою поважною і лиш дивиться на всіх звисока.
Як тільки вона з’явилась мій Микола якось зразу змінився. Моя мама не раз мені казала, аби я чоловіка гляділа. Мовляв, не все в них з тією Оксаною скінчено. А що я? Назирці за ним бігати, чи як? Згодом люди почали передавати, що бачили їх разом у містечку.
Чоловік мій божиться, що того не було, навіть образився, що я можу про таке думати. Говорить, що нашу родину міцну ніколи не зрадить і любить мене лиш, а з Оксаною в нього вже все давно забуто і скінчено:
— Вона, навіть до дітей не зайшла, про що мова?
Я тоді заспокоїлась ніби, як, але наступного дня колишню дружину чоловіка в магазині зустріла. Потрібно було бачити, як вона на мене дивилась: зверхня усмішка, погляд, ніби, як на безхатченка. Я не витримала і трішки їй зачіску підправила.
Що мене вдома чекало? Чоловік був сам не свій, прямо буря в домі не інакше. Говорив, що я поводжусь як дитина і що він до тієї жінки ні словом ні ділом, а я його перед людьми ославила. Попросив, більше ніколи до неї не підходити, навіть.
От я тепер задумалась: а що то є? Чи просить мене заспокоїтись, аби далі любаську свою возити у містечко поряд, чи й справді йому соромно за мою поведінку?
І як мені сім’ю спасти питається? Виїжджати із села? А чи допоможе?
13,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
