fbpx

«До похорону я була готова цілком, мала все, що треба. Але, коли занесли до хати гріб, я заглядала і сподівалася, що то не він», – вдова командира 80 бригади ДШВ Андрія Кицелюка

Війну подружжя зустріло порізно. Чоловіка Андрія Кицелюка у середині лютого відправили на Миколаївщину. До повномасштабної війни чоловік готував дружину завчасно – ще у січні наказав їй скласти тривожну валізу з документами.

“Він казав про те, що ми повинні бути готові. І коли почалась війна, перший дзвінок був: «Ти все зробила, як я просив?». Казала, що так, щоб не хвилювався”,— розповіла Тетяна Кицелюк.

У 2014 році Андрій був добровольцем в зоні АТО. Спочатку не говорив дружині про те, що хоче піти на війну. Розповідав, що їде на військові тренування. Після АТО Андрій Кицелюк ще три роки був контрактником в ЗСУ у 80-ій десантно-штурмовій бригаді.

“Його основними словами було: “Ти що хочеш, щоб до нас додому прийшли?”. Тому і захищав Україну, — каже Тетяна.

Востаннє жінка говорила з Андрієм 24 лютого. Про те, що він може не виходити на зв’язок декілька днів, знала ще з часів його служби в АТО. Тому чекала, допоки подзвонить сам. Зі спогадів дружини, тоді через динамік телефону чула гучні вибухи, але Андрій її заспокоював, що все добре.

“1 березня, початок весни. Для мене тепер буде завжди чорним. Увечері о пів на сьому військові принесли мені “похоронку”. Це був найстрашніший момент… Відчинила двері – побочила їх, їхні вирази обличчя і якийсь папірець в руках. Коли зачинила двері, перших пів години плакала, а потім почала шукати доказ, що це неправда. Ніч провела в сльозах, але з надією, що це не правда. — говорить Тетяна Кицелюк.

Зранку Тетяна пішла в військову частину, де їй підтвердили cмерть чоловіка.

«До похорону я була готова цілком, мала все, що треба. Але, коли занесли до хати гріб, я заглядала і сподівалася, що то не він. Я до останку сподівалася, що то не він»…

«Тому ми маємо перемогти – заради того, що вони загинyли… хоча б так. І щоб наші діти сміялися і жили під мирним небом».

Тетяна дякує за підтримку людей, які допомогли їй пережити ці складні часи. Спочатку вона замкнулася в своєму гоpі, але потім зрозуміла, що так робить боляче своїм батькам, дітям, а насамперед Андрію – «Він мене завжди знав, як сильну людину».

“Його тішило те, що змінюється свідомість людей. Люди починають по-іншому мислити, навіть по-іншому ставитися до всього. Звичайно, ми розуміємо, що не всі, але його тішило, що є захисники, які боронять Україну. Він вважав, це обов’язком кожного чоловіка”, — каже Тетяна.

У подружжя залишилось двоє синів, старший після смеpті батька, записався у тероборону, пише Суспільне.

Фото: suspilne.

06/24/2022

You cannot copy content of this page