fbpx
Історії з життя
Доки тягнула сімейного воза одна, і справді стала схожа на запряженого вола, для якої усе заступило діло. Перебрала на себе чоловічу роль у родині. От і одержала нагороду — в автомобілі, купленому мною, тепер катаються ті, хто прагне зайняти моє, жіноче, місце. Такий парадокс. Адже мій чоловік без бізнесу, авто та грошей їм не потрібен. В особистому плані я стала заручницею власних ділових успіхів. Отак мені відкрили очі

Із Марією Сергіївною, нашою місцевою, як нині прийнято говорити, бізнес-леді, ми знайомі кількадесят років, а цього разу перетнулися випадково. У магазині я видивлялася подарунок для родички, а вона… купувала дорогу декоративну косметику.

— Собі, собі, — усміхнулася у відповідь на моє німе запитання.

Здавалося б, що ж тут дивного — усі ми користуємося якимись косметичними засобами. Але цю мою знайому останні років десять я жодного разу не бачила навіть із натяком на декоративну косметику на обличчі. Вона й сама з цього приводу, бувало, кепкувала: мовляв, так зав’язла в роботі, що ледве часу вистачає умитися та причесатися. Тягне розкручений власний бізнес, дає раду дому і всьому, що при нім, а ще двом синам, чоловікові, переймається клопотами численної рідні.

Утім, сьогодні Марія Сергіївна була мало схожа на себе звичну: якось ніби аж помолодшала — погарнішала, розквітла.

— Стимул з’явився, — пожартувала, коли вийшли з магазину.

— І що ж це за загадковий стимул? Як його звати?

— Не те, що ви думаєте, — махнула рукою.

Слово за словом вилилося у щиру жіночу розмову.

— Якщо в сім’ї чоловік глава, — почала здалеку Марія Сергіївна, — то за будь-якої скрутної ситуації саме він підказує вихід, витягує на собі родину. І у нас так було, доки мій чоловік не втратив роботу. Тоді зрозуміла: якщо сама не врятую сім’ю від злигоднів і негараздів, то цього просто нікому зробити. Чоловік тільки наливав собі чарчину. На більше духу в нього не вистачало. Ми втрачали ґрунт під ногами. Молодшого сина сусіди застали, коли той цупив алюмінієву посуд. Я замислилася: куди ж котиться родина?..

Після сумнівів і роздумів Марія Сергіївна позичила певну суму грошей у знайомих і вирішила відкрити свою невеличку справу. Перший маленький успіх додав сил. Матеріально родина стала почуватися упевненіше. А її берегиня почала твердіше ступати по землі і незалежніше поводити себе в родині. Тепер частенько в її голосі з’являлися наказові нотки. Молодший син почав прислухатися до материних слів і аргументів, але все очевидніше ігнорував батькові. Хлопець став правою рукою мами. «Заробляючи» обіцяний мамою комп’ютер, підтягнувся в навчанні, став у школі майже відмінником. А через рік без особливих труднощів уступив до університету.

Ситуація не могла не тішити жінку. Віддана душею й серцем родині, вона все менше уваги звертала на себе. Одяг і взуття купувала за принципом: не обов’язково модні, аби практичні, зате синам і чоловіку — дорогі і навіть фірмові речі. З косметики мала тільки губну помаду і дешевеньку пудру.

— Зате у мене на душі було спокійно: я забезпечую родину всім необхідним. Потроху мій бізнес із малого виріс до малого «з третиною», бо середнім його ще не назвеш. Купила для чоловіка автомобіль, щоб міг підвозити мені товар. Справа поглинала увесь вільний час, мені ніколи було навіть у дзеркало на себе глянути… Та й із чоловіком стосунки якось більше перейшли в ділове русло.

Одного разу Марія Сергіївна здалеку примітила, як чоловік висаджував з їхнього автомобіля молоду незнайому жінку чи дівчину. Особливої уваги на це не звернула. Утім, забути цей випадок не дали люди. Їй натякнули: твій «з якоюсь катається» за місто частенько…

Запитувати прямо не стала — це проти її правил. Власна гідність не дозволяла, тож і вирішила просто почекати розвитку подій. Невдовзі чоловік виявив бажання започаткувати власний бізнес і сказав, що йому потрібні гроші. Вислухавши чоловікові аргументи, Марія Сергіївна погодилася, що справа варта уваги, і дала дуже велику суму.

Незабаром і чоловік «розкрутився». Але й іще більше віддалився. Поміняв автомобіль на дорогий і представницький. Завів нові знайомства, почав рідко бувати вдома.

— Я дуже переживала, проте не питала нічого: має совість — пояснить сам, — згадує моя співрозмовниця.

Розв’язка прийшла з неочікуваного боку. Одного разу розв’язний жіночий голос у телефонній трубці, обізвавши її Манькою, приголомшив порадою:

— Ти, баба-грім, відпусти мужика, доки ти його тримати коло себе будеш? Він тебе не любить!

Жінка була явно під мухою.

— Ви хто? — запитала, стримуючи себе, Марія Сергіївна.

— Я молода і красива женщина! Володя давно мій. А ти подивися на себе в дзеркало… Ти ж чоловік: на тобі воду возити треба!

Марія Сергіївна поклала слухавку. Підійшла до дзеркала. Довго дивилася на себе — видно, що колись гарна, але спрацьована, виснажена, з обвітреним обличчям і немодною зачіскою. Сліз не було, натомість — пустка в душі. Увечері розповіла про дзвінок чоловікові. І той не став віднікуватися: ну, зустрічається з набагато молодшою жінкою, ну, захопився — з ким не буває? Гарна. Але нічого серйозного з цього не буде. Бо для нього сім’я — головне, сини — сенс життя. Попросив у дружини вибачення і запевнив, що відшиє її за те, що посміла зателефонувати їм додому…

— Повірите — я навіть не образилася за її слова на мою адресу. Й сама знала, що давно махнула на себе рукою, що втратила інтерес до себе не тільки з боку власного чоловіка, а й інших чоловіків, — посміхається Марія Сергіївна. — Доки тягнула сімейного воза одна, і справді стала схожа на запряженого вола, для якої усе заступило діло. Перебрала на себе чоловічу роль у родині. От і одержала нагороду — в автомобілі, купленому мною, тепер катаються ті, хто прагне зайняти моє, жіноче, місце. Такий парадокс. Адже мій чоловік без бізнесу, авто та грошей їм не потрібен. В особистому плані я стала заручницею власних ділових успіхів. Отак мені відкрили очі…

— Перше, що я зробила після цього гіркого уроку, узялася відроджувати в собі жіночність, — сказала Марія Сергіївна після недовгої паузи. — Утім, не забула захистити себе і своїх дітей юридично: в чоловіковому бізнесі — тепер тільки мала його частка, решта належить мені. Щоб менше було в нього зваб і більше стимулу до роботи на себе і родину. Відтепер зі спокійною душею беруся за культуру і красу  зовнішність. Звісно, глибоко в душі осіла гіркота: я ж старалася і для нього, Володі, також, а він…

Дзвонить мобільний. Обличчя Марії Сергіївни стає зосереджене, й іншим, уже діловим, тоном вона відповідає:

— Слухаю!

За матеріалами – Вербиченька.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.

Фото – ілюстративне.

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!