Я прийшла в лікарню провідати хвору подругу. На сусідньому ліжку лежала жінка невизначеного віку з застиглим, опухлим від сліз обличчям. Вона ледь відповіла на вітання і відвернулася до стіни. Потім, коли ми сиділи з подругою в холі, вона розповіла мені історію цієї жінки. Мені вона здалася і сумною, і повчальною, тому я вирішила переказати її вам.
«Олена і Женя познайомилися ще в інституті. Обидва з провінції, в столиці якось загубилися. Студентські розваги не підтримували – і грошей зайвих не було на веселі вечірки, та й звички так розважатися, теж. Зате було бажання вчитися, придбати спеціальність і встати на ноги. Про це та їхні батьки мріяли, в надії, що діти виберуться з бідності і доб’ються чогось в цьому житті. І хоча обидва вони були з різних місць, думали і відчували однаково.
Читайте також: В окупованому Криму у водіїв авто на українських номерах забирають права
Може бути, спільні прагнення їх і з’єднали, тому що на останньому курсі Олена і Женя одружилися. Після закінчення інституту обидва знайшли роботу – пощастило! Зняли кімнату і стали жити, мріючи про своє житло, про дітей, про прекрасне майбутнє теж, хоча навряд чи конкретно щось собі уявляли.
Перспектива купівлі свого житла здавалася спочатку майже нереальною, але завзятості їм було не позичати. Суворий режим економії, робота з повною віддачею, підробітки при кожному зручному випадку, навіть відмова від дітей, поки не буде куплена жадана квартира.
Йшов час, рахунок в банку поповнювався. Начальство цінувало їх, відповідно, заохочуючи і матеріально. Правда, їх життя важко було назвати цікавим – нікуди вони не ходили, не дозволяли собі ніяких розваг – хіба що в кіно іноді, та ось, телевізор купили. Але тут сталося диво! Звідки у батьків Жені з’явилися гроші, яким чином вони змогли допомогти, Олена так і не зрозуміла, але купівля квартири стала реальністю.
І ось квартиру Олена і Женя купили. Нехай в спальному, але зеленому районі, без ремонту, але це був їхній власний будинок. Покупку оформили на Женю – він же глава сім’ї. До новосілля залишалося не так і багато, особливо в порівнянні з тим, скільки часу вони чекали цю подію. Олена вже давно мріяла, що вона стане господинею в своєму будинку, що, нарешті, можна буде перепочити, а не працювати по 18 годин на добу, що, тепер можна буде піти у відпустку і нарoдити дитину. Вона не говорила нікому, навіть Жені, як мріє про дитину. Їй, навіть ночами, снилася маленька дівчинка, з кучериками, яка називала її мамою.
Квартиру потрібно було відремонтувати, обставити меблями, тобто знову потрібні гроші. Знайшлися недорогі майстра, а Олена взяла ще один підробіток, благо, її професія завжди користувалася попитом. Тепер вона додому приходила тільки ночувати, з одним тільки бажанням – спати. Хоча ні, засинаючи, вона бачила свою квартиру, свою дочку – щасливу сім’ю.
Женя теж приходив додому пізно, і теж втомлений. Він розповідав, що майстри вже скоро закінчать ремонт, що потрібні тепер меблі, показував список необхідного і забирав усі гроші.
В той день Лена на роботі відчула себе погано. Букви розпливалися перед очима, голова боліла нестерпно. Начальник відправив її додому. На вулиці стало трохи легше, і Олена, користуючись несподіваною можливістю, вирішила з’їздити в свою нову квартиру, в якій давно вже не була через нескінченну роботу.
За словами Жені, там ще працювали майстри, так що можна буде потрапити всередину без проблем. Олена дісталася швидко, подзвонила в двері. На порозі з’явилася молода приваблива жінка і запитала: «Ви до кого?» Олена перевірила ще раз номер квартири і здивовано, нічого не розуміючи, сказала, що це її квартира і спробувала увійти всередину. Це дійсно була її квартира, відремонтована, з меблями, навіть зі знайомим килимом на підлозі. «Значить так, – сказала раптом жінка, – це моя (!!) квартира! Я тут живу зі своїм чоловіком і дитиною! »Дійсно, з іншої кімнати лунав дитячий плач.
Далі Олена нічого не пам’ятає, прокинулася на лікарняному ліжку. Потім прийшов чоловік і сказав, що він з нею розлучається. Більш того, Женя заявив, що на квартиру вона може і не претендувати, тому що у нього є папери, що підтверджують, що гроші подарували його батьки. А вона, Олена, нехай спробує тепер довести, що вона хоч щось в цю квартиру вклала! Від усвідомлення зради чоловіка у Олени трапився ще один серцевий нaпад.
Коли я наступного разу прийшла провідати подругу, Олени вже не було – виписали її. Подруга сказала, що Олена збиралася повернутися в ту кімнату, яку вони знімали з чоловіком, добре, що її ще не здали. А ось як вона буде жити далі »
Щось додати? Мимоволі задумаєшся, кому ж вірити, коли зраджують найближчі
Марина Нікітіна
