Моя дочка не мала щасливого дитинства, як у інших дітей. А все тому, що я неправильно обрала чоловіка. Мій чоловік, батько Насті, був людиною не простою. Не раз я користувалась тоналкою у великих кількостях і ночувала у сусідів.
Бувало таке, що ми по два дні лиш суп без хліба їли, кілька років носили один і той самий одяг. Все тому, що я не могла ніяк налаштуватися на розлучитись з ним, хоч і розуміла, що чим далі, тим тільки гірше.
Після розлучення мені ще довелося віддавати його борги. Тому, жили в бідності. Ось тоді Настя моя вирішила, що заміж вийде тільки за людину, яка зможе утримувати її і дітей.
Навчалася Настя на медсестру і після училища пішла працювати до однієї літньої жінки. Пані мала недугу і повільно згасала. Там і познайомилася з її онуком, Данилом. Виявилося, чоловік мав власну справу і крім тітки і бабусі, нікого більше на цілому світі.
Почали зустрічатись, а згодом і весілля зіграли. Настя його, напевне любила. Не знаю. Але він відповідав її мрії, а це для неї було головним.
Спочатку Настю мою все влаштовувало. Ходила, як мадам, купувала що хотіла. Подарувала чоловіку двох дітей, була щасливою багатою домогосподаркою.
Ну а потім все полетіло шкереберть. Анастасія моя говорить, що чоловік їй увваги не приділяє. Каже, що по дітей і про неї він згадує вкрай рідко. Ну так? А коли йому? Він, як не як, керує своєю справою. Часто сам закочує рукава і стає ремонтувати якусь зі своїх фур. Або в рейс їде, якщо водій не може. Людина працює самовіддано.
— Таке враження, що він виконав план якийсь – дружина діти є, можна жити і ні про що не турбуватись. За місяць, може на три дні лиш додому заїхати. Але і той час, як не справи по телефону ладнає, так їде кудись щось закуповувати. – жаліється доя.
— А ти візьми і поживи той місяць, що його немає на власні гроші, – пропоную донці. А краще – піди на роботу, абичасу на незрозумілі думки не було. Побачим, як у тобі любов і романтика прокинуться. – відповіла я донці.
Але вона почула геть не те, що я сказати хотіла. Не розмовляє тепер зі мною. Говорить, що я зятя більше ніж доньку люблю і не підтримую її зовсім.
А я вважаю що все правильно сказала і не шкодую про свої слова ні крапельки. Хтось же повинен був їй очі відкрити?
Головна картинка – pexels.
