Донька її одразу впізнала, кинулась в обійми. Стояли удвох, і не відпускали одне одного. Тут і дерево сльозу пустить. Мені було трішки прикро дивитись на те, як дівчинка раптом про мене забула. Ходить по квартирі нагороди свої, іграшки показує. Співає і все мамі в очі зазирає

Я потрапила до незрозумілої ситуації. Сама не чекала від себе такого. Тепер не знаю, як вчинити. Але все по порядку.

У шлюбі я прожила дев’ять років. Потім овдовіла. Залишилася одна з восьмирічний сином. Вчилися жити удвох. Проте, вже за рік зустріла чоловіка. Він виявився надійним та справжнім. Він прийняв мого сина як рідного. Ми почали жити разом.

І тут новина – на порозі нашої квартири його колишня дівчина з якою він жив стоїть. Тримає за руку дівчинку і говорить, що мусить влаштувати власне життя. для цього їй потрібно за кордон поїхати, але доньку їхню узяти з собою не може.

Чоловік стоїть геть розгублений. Колишня попросила, щоб дочка пожила з нами, поки вона знайде роботу в іншій країні. Там їй пообіцяли десь місце. А діти дівчинку нема куди, от і привела вона її до нас. Ми з чоловіком не могли і слова мовити, але малу в дім впустили.

Дівчинка виявилася слухняною, доброю та ласкавою. У нашому домі залунав дзвінкий дитячий сміх. До мене вона тягнеться. Ходить за мною, як хвостик.

Любить співати, і ми записали її до студії. Вже були перші виступи на сцені. Ми всією сім’єю ходили на її концерти. Все добре. Скоро в школу. Ходимо до підготовчої групи. Про колишню чоловіка ні слуху ні духу три роки. Спочатку писала, телефонувала а потім якось зникла.

Ми вже й документи збирати почали, аби позбавити її батьківства, а тут на тобі – приїхала. Вона десь у Швеції заміж вийшла. Приїхала аби доньку забрати до нового дому.

Донька її одразу впізнала, кинулась в обійми. Стояли удвох, і не відпускали одне одного. Тут і дерево сльозу пустить. Мені було трішки прикро дивитись на те, як дівчинка раптом про мене забула. Ходить по квартирі нагороди свої, іграшки показує. Співає і все мамі в очі зазирає. все лащиться і обіймає її.

Не знаю, як бути. Чоловік проти однозначно. того, аби донька виїжджала так далеко. Його колишня хоч і обіцяє. що вони бачитимуться, проте ми всі розуміємо, що то лиш обіцянки. А я уже й сама не знаю, що казати. Бачу, як дівчинка любить сво маму. бачу. як її мама любить її.

Життя прожити не поле перейти. І як бути, як вчинити, аби було правильно?

15,12,2022

Головне зображення ілюстративне pexels.

You cannot copy content of this page