Донька знову телефонує. Чую голос стурбований, уся виснажена і явно очі на мокрому місці. Я здогадуюсь у чому справа, але спеціально не запитую щ й до чого. А навіщо? Вона ж мене свого часу не послухала, та й тепер навряд чи й почує.
Не знаю, хто з них розумніший, але сім’я моєї доньки унікальна просто. Зять у мене постійно має якусь собі недугу. Він постійно в роз’їздах різними установами де спеціалісти вишукують у ного недуги, а йому всього тридцять років.
Мені за сімдесят, та й то не так часто буваю у спеціалістів у білих халатах. Може б я повірила в те, що в нього щось не так, але ж ніхто нічого знайти не може. А ось він і донька свято вірять, що знайдуь того, хто їм допоможе і “врятує”. на це витрачається купа коштів, причому не їхніх – моїх.
Після весілля зять одразу якось здавати почав. Ні руки підняти, ні дров заготовити, ні сінця накосити. То голова, то нога, то вуха, то очі, то ще якась штука космічна із ним.
Якось зайшла до них у гості, а він лежить ніби, ось-ось на той світ піде. Вирішила запитати, що в нього сталося. Як виявилося, у чоловіка моєї дочки світ перед очима крутився вертівся і йому було зле. Я знаю, що це таке, але дивитися телевізор воно не заважало.
Ніхто такого співробітника не став терпіти, який завжди має недуги. І зятя поспішно звільнили. Після звільнення він ще півроку шукав собі потрібну роботу. якось забув за своє здоров’я усе й гаразд було. Напружуватися не треба було, адже моя дочка забезпечувала їх двох. А я навіть заходити не хотіла до них, дивитись на те сил не було. Ну як можна живучи біля великого міста за таку кількість часу не знайти собі належну посаду.
А тут донька моя вийшла в декрет, а зять так працювати і не пішов. А жити за які гроші? Його мама давно про нього зябула, а от я поруч живу. Стали вони до мене заходити все частіше. Я й не гнала, бо ж розуміла, що й на харчі не мають. Годувала їх обох. А потім помилку зробила – з тих коштів що на роботі отримую виділила їм кілька тисяч.
От тепер зять не працює, донька підробляє якось на телефоні своєму, а я оплачую комунальні і харчі частково. Якби не восьмий місяць доньки, я б не допомагала. А зять зайнятий дуже. Бачте йому треба знайти спеціаліста який би пояснив що із ним таке. Ото все що донька заробляє, на виписки, аналізи і папірці якісь і йде.
Не знаю, як моїй дитині очі відкрити. Він лежить дивиться телевізор, інколи покрехкує за графіком для годиться, а вона йому їсточки підносить, та все шкодує, та сльози тре, бо ж чоловіку зле.
Підкажіть, як мені дорослу дитину свою до тями привести? Ну справді, де таке видано? Чи вона усе життя буде от так жити?
07,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
