— Дякую, любий, — на обличчі дружини з’явилася поблажлива усмішка. — Що це?
— Золота рибка. Якийсь старий продавав її, на виході з метро. Причепився — купи та купи. Типу, це та сама рибка з казки. Ну, я й купив.
— Все ясно… — Дружина почала розглядати подарунок. — Гарна. Тільки їй, мабуть, у такій баночці буде тісно.
— Ти поки що перемісти її в трилітрову банку. А я скоро куплю акваріум.
— Господи, знову витрати, — зітхнула дружина. — Що б тільки цю рибку не з’їв наш кіт, поки у нас з’явиться акваріум. Гаразд, ходімо на кухню. Я приготувала невеликий святковий стіл. Незабаром син прийде із інституту.
— Стривай, я ж купив тобі ще лотерейний квиток, — схаменувся чоловік і поліз у кишеню. –Ти бачила ту рекламу? Кажуть, тепер у цій лотереї розігрують мільярд.
— А як же, бачила… — Дружина пішла на кухню, навіть не глянувши на лотерейний квиток. — Вони скоро почнуть брехати про трильйон. Не знають вже, як людям задурити голову.
Тільки-но сіли за стіл, з’явився син Василь. Побачив рибку, яка плавала вже в трилітровій банці на підвіконні, і зрадів, як мала дитина.
— Ух, ти яка! Я мріяв про таку в дитинстві.
— Це, між іншим, справжня золота рибка, — пожартував Микола. — Давай, загадуй бажання, влаштуємо їй перевірку.
— Хочу, щоб сьогодні перемогла моя улюблена футбольна команда, — так само жартома вигукнув Василь. — З рахунком чотири – два.
— Що, наші сьогодні грають у футбол? — пожвавішав батько.
— Ага, — кивнув син. – Матч вже почався.
— Чудово. Зараз привітаємо маму і подивимося.
Поки вечеряли, поки балакали, сміялися і пили чай із тортом, час пройшов швидко. Через дві години син схаменувся.
— Ой, тату, ми забули про футбол! Зараз я увімкну телевізор в кімнаті, дізнаюся, як там наші грають.
Син повернувся за кілька секунд приголомшений.
— Тату, матч щойно закінчився…
— А який рахунок?
— Чотири два, наші перемогли…
Після таких слів сина, сім’я зі здивуванням перезирнулась, і з подивом витріщилася на банку із золотою рибкою.
– Це як? — пробурмотів Микола. — Старий мене не обдурив, чи що? Вона дійсно справжня? Василю, синку, а сьогодні ще хтось грає?
— Ага, — кивнув хлопець. —А що?
— Ану, рибка, зроби так, щоб перемогла найслабша команда з рахунком один нуль! — голосно та урочисто оголосив своє бажання Микола.
— Навіщо? — майже заволав син.
— Тихо! — обсмикнув батько Василя. — Це я навмисно такий футбольний рахунок замовив для перевірки.
Якщо й цього разу він здійсниться… — Василь від хвилювання зробив глибокий вдих, —ми тоді загадаємо цій рибці, щоб наша мама завтра виграла в лотерею багато грошей.
— Ага, розмріялися, — засміялася Поля. — Ви як діти.
Засміятись вона засміялася, але сіла дивитися футбол разом зі своїми хлопцями.
А коли матч закінчився з тим самим рахунком, який замовив Микола, у кімнаті запанувала тиша.
— Ну, що, матусю, тягни квиток, — зібравшись з духом, наказав чоловік. – Він лежить на холодильнику. І неси сюди рибку. А потім загадуй бажання.
— Ні, — злякано прошепотіла Поліна. — Краще ти, чи Василько. Це у вас вийшло, а не в мене. І взагалі, може, ця рибка слухається тільки чоловіків…
— Гаразд, — сміливо кивнув Микола, — тоді я сам попрошу.
Коли банку з рибкою поставили на стіл, у кімнаті було чути, як три серця б’ються в унісон.
— Ну, рибко, слухай моє бажання, — з тремтінням у голосі сказав голова сім’ї. — Хочу, щоб завтра моя дружина виграла мільярд.
Цілу ніч усім членам сім’ї снилося практично одне й теж – уві сні вони намагалися помістити в одну трилітрову банку цілий мішок грошей. Напевно, хотіли перевірити – поміститися мільярд у трилітровому банку чи ні?
Вранці першим від дивного гуркоту на кухні прокинувся Василь. Він, спросоння, невдоволено скривився, ліниво виліз з-під ковдри, і пішов дивитись, що там сталося. За мить, з кухні пролунав його спантеличений зойкіт.
Коли Поліна та Василь примчали на його лемент, вони побачили батька, який стояв рачки і намагався рукою дістати через холодильник кота.
А ще вони побачили, що на підлозі, у калюжі води, валяються величезні уламки від розбитої трилітрової банки. Золотої рибки ніде не було…
— Миколо, ти ж поранишся, — закричала Поліна. — Вставай з підлоги!
У цю мить пролунало нестямне: «Няу!!!»
Вдень, коли розпочався розіграш лотереї, всім домочадцям, які сиділи на дивані перед телевізором, було вже все зрозуміло, що мільярда їм не бачити як власний вух. Так і вийшло. Вони не виграли жодної гривні.
А під диваном, забившись у куток, все ще сидів переляканий кіт, який так і не зрозумів, за що його мало не викинули з дому. Ну з’їв він якусь рибку – і що з того? Вона ж була така маленька…
Добре, що господиня виявилася сміливою та рішучою – вирвала бідного котика з лап свого чоловіка вже перед самим балконом.
Фото ілюстративне.
