Довелося виставити сестру з сім’єю із дому, який моя родина надала їй для прихистку. Розумію, що так не робиться, але вислухавши мене ви зрозумієте, що зробили б точно так само.
Я із багатодітної родини. Тато і мама ніколи не займались ні нашим вихованням ні тим, аби навчити нас хоча б елементарному. У них була своя програма з дня у день, із року в рік – залити за комір, або знайти що залити. Нас восьмеро було і мені досі дивно, як нас не забрали від таких батьків, адже ми росли як трава при дорозі. Напевне, Господь нас оберігав, бо я просто не пам’ятаю, що ми їли на чому спали, та й узагалі, як ми вижили. Уже маючи власних діток, я дуже тому дивуюсь.
Після закінчення школи ми усі розбрелись із дому батьків. Ніхто нас ніде не чекав, нікуди не забирав. Я поїхала після випускного у райцентр, влаштувалась у магазин продуктовий працювати. Мої брати і сестри приблизно так само, самі собі долі шукали. Біля батьків наших ніхто залишатись бажання не мав. Кожен розумів ще з дитинства, що ми самі по-собі.
Я вийшла заміж згодом. Доля віддячила мені за все, що я пережила дитиною. Батьки чоловіка опікувались мною, як власною донечкою, а чоловік буквально на руках носить і досі. У мене виросло двоє синів, які вже мають своїх дітей, обоє нині стоять на захисті нашої країни.
Ще коли все це почалось до мене одна з моїх сестер зателефонувала. Вони жили на Півдні з родиною і сестра зі сльозами розповідала, що вже другий тиждень із сім’єю у підвалі сидить. Ми з чоловіком одразу їй сказали, що за першої ж нагоди вона до нас повинна приїхати. Мали для них і житло, адже мій старший син колись жив у нашому селі, тут у нього дім був з усіма зручностями і меблями. Він коли у власну квартиру переїхав, то ми все нове йому купували. Тут навіть ковдри залишились і тапки кімнатні.
Сестра через два місяці лиш виїхати змогла після звільнення. Приїхали вони у чому з дому вискочили. Ми тоді дуже наплакались із нею, адже вона пережила таке, що посивіла у прямому сенсі того слова.
Оселилась сестра із сім’єю у домі мого сина. Я та й вона… ми обоє розуміли, що то на довго, хоч устами говорили інше. Ми з чоловіком їм господарку дали, курей гусей, поросятко. Все аби вони обжились на новому місці. У домі все було від виделок до, пробачте, носків. Син усе залишив і сам особисто тітці подзвонив і сказав, що та повинна жити там як у своєму домі, адже він розуміє, бачив на власні очі все, що тій з родиною пережити довелось.
Пів року моя сестра жила у тому домі, але нещодавно я вже вибору не мала – виставила її звідти. Справа в тому, що сестричка моя зовсім, зовсім, не прибирала і не наводила ладу ніде. Ніколи я в неї там вдома не була, не знаю, може вони так звикли і то для них усе те норма, але бачити те, у що вона перетворила дім мого сина я не могла.
Про що можна говорити, якщо моя сестра у раковині збирала купу брудного посуду, який аж зацвітав там. Коли скінчились звичайні тарілки, вони почали користуватись тими, що стояли у трильяжі на святковий стіл. У домі було не метено, про те, аби підлогу помити і мови не було. Вони буквально переступали через усе і спокійно жили, ніби і не помічаючи нічого довкола.
Я розумію, що її ніхто не вчив того, як лад наводити, але ж і я з тієї ж сім’ї. Ну, віник з якого боку до рук брати, чи як посуд помити то не велика наука. Та й випрані речі вивісити можна легко. Чому вони стоять у мисці доки не засмердяться?
Я не раз приходила і власноруч наводила лад. Сестра мені допомагала, дякувала втираючи сльози, але через три дні я заставала ту саму картину. Сім’я із п’яти людей перетворювала дім сина у казна-що. Але ось що цікаво – біля сараю був ідеальний порядок. Парадокс просто.
Я не виставила сестру на вулицю без нічого, ні. Я придбала їм дім у нашому ж селі, туди ми знесли найнеобхідніше. Люди в селі почувши, що я зробила почали звозити моїй сестрі усе, що тій було потрібно. У них і пралка і холодильник є нині.
Син не задоволений моїм учинком, говорить, що так не можна і я не права. А я просто не могла на все те дивитись спокійно.
Люди в селі мене теж не розуміють, шепочуться поза плечі, але хіба так важко мене зрозуміти? Ну ви б спокійно на таке дивились, га?
Таїса К.
06,02,2023
Головна картинка ілюстративна.
