То був 2020 рік, світом крокувало нове випробування. Люди були розгубленими. Мешканці нашого міста, як і жителі усієї країни, вже близько місяця сиділи по домівках і проводили час, хто як міг.
Перегорнувши всі книги та журнали у своїй досить скромній бібліотеці і переглянувши всі фільми, я зрозумів, що починаю потихеньку божеволіти. Ні, спочатку, я був задоволений тим, що не треба нікуди бігти, можна валятися на дивані та дивитися свої улюблені бойовики. Але, як виявилося, це теж може набриднути.
Надворі була чудова погода. Весна. Дерева одягалися в зелень, а сонце аж сліпило своїм промінням. Хотілося піти в парк, прогулятися його алеями та зустріти перехожих. Простих, усміхнених людей.
Я стояв на балконі і вдумливо оглядав околиці. У вікнах де-не-де миготіли постаті, однак вулиці були порожніми. Все довкола ніби зупинилося.
Аж тут на даху сусіднього будинку, який був трохи нижчим за наш, я помітив танцюючу дівчину. Це було досить несподівано. Мені навіть здалося, що вітер доніс до мене музику, під яку вона так чудово рухалася. Це було диско. Так, саме диско. Дівчина тримала ритм і в неї був веселий, бадьорий настрій.
«Цікаво, хто вона, ця життєрадісна незнайомка?» — Подумав я — «Було б непогано з нею познайомитися. Але як?».
Поки я міркував моє «видіння» розтануло, танцівниця, підхопивши свою колонку і смартфон, втекла з даху.
Думка про знайомство з дівчиною настирливою ідеєю крутилася в моїй голові. Як це зробити? Мій крик вона точно не почула б, бо була далеко. І плакат із написом не допоміг би. Та й у мене немає крил, щоб перелетіти з балкона на її дах. Перелетіти.
І тут мене осяяло, друзі півроку тому подарували мені дрон. Тоді він був мені не потрібен. Погрався з ним на природі, та й годі. А зараз, схоже, це було те, що треба.
Наступного дня, я написав записку з пропозицією познайомитися і номером свого телефону, закріпив її на корпусі дрону і вийшов на балкон.
Незнайомки на даху не було. Я чекав на її появу вже дві години. Надія на те, що я знову побачу її, згасала з кожною хвилиною.
«А чи не була ця дівчина моєю вигадкою? Чого тільки не привидиться після місячної самотності» — захвилювався я.
Але дівчина все ж таки з’явилася. Вийшла на дах, як на сцену і, не здогадуючись, що на неї дивляться, почала розминку.
Швидко, щоб не проґавити її, я ввімкнув дрон і направив його у бік дівчини. У скронях пульсувала напруга: «Чи не злякається і не втече?»
Дрон долетів до даху її будинку і м’яко опустився до ніг дівчини. Вона озирнулася, шукаючи поглядом того, хто відправив їй це диво техніки, і помітила мене. Привітно махнула мені рукою і взяла записку. Прочитала, витягла щось із сумочки, мабуть, ручку, дописала, прикріпила записку до дрона і подала знак, що дрон готовий до зворотного польоту. Я підняв його і направив до себе.
«Що там? Так чи ні?» — від хвилювання керувати дроном стало дещо складніше. Але ось він. На звороті моєї записки було написано: «З радістю!» і вказаний номер її телефону.
Зайшовши до кімнати, я взяв телефон, записав номер дівчини. І, видихнувши, надіслав їй СМС.
З цієї миті в нас розпочалося нескінченно-щасливе спілкування! Ми розмовляли по телефону, не помічаючи годин. З цікавістю обговорювали різні теми, легко подорожували у своїх мріях та фантазіях. Ця незнайома дівчина стала для мене найбільшим дивом у той тривожний час.
І я вирішив запросити її на побачення. Так, справжнісіньке побачення, тільки на відстані двох будинків.
На своєму балконі я встановив столик, накрив його білою скатертиною, як у ресторані, поставив пляшку, келих і смартфон. У себе на даху вона зробила те ж саме. Ми сіли за свої столики та включили відеозв’язок. Був стовідсотковий ефект присутності. Адже ми бачили одне одного на відстані сусіднього будинку. Легка музика додавала до нашого незвичайного рандеву нотку романтики. Ми були, немов на різних планетах.
Так почалася історія нашого кохання. Пізніше, коли вже можна було виходити з дому, ми одружилися. Ще через рік Наталя, та танцівниця із сусіднього даху, народила мені чарівну доньку, таку ж енергійну, як і її матуся. Коли мені доводилося їхати у відрядження з робочою метою, нас рятував наш досвід побачень на відстані. Столик, музика та смартфон.
Автор: Sonya Romashka.
Фото ілюстративне.
