fbpx

Дружина мого сина не привозить до мене онуків, не пускає до мене мого хлопчика. Дуже рідко вони можуть до мене всі разом заїхати, коли їдуть повз звідкись. І то, забігають на п’ятнадцять хвилин і відразу їдуть. А я знову залишаюся одна в своїй величезній квартирі

Не дружила з невісткою і не страждала, а тепер, коли залишилася одна, зрозуміла, що син і внуки теж мене не потребують

Я живу одна у великій трикімнатній квартирі і відчуваю себе там неймовірно самотньою. Я овдовіла три роки тому. До того, як чоловіка не стало, я жила звичайним життям. Часто була зайнята турботою про чоловіка, тому нудно мені ніколи не було. Виростила чудового сина – красеня і розумника, він зараз має власний прибутковий бізнес. У мене двоє чудових онуків: хлопчик і дівчинка. Але ось з невісткою у нас стосунки склалися не дуже хороші.

Я завжди ставилася до цього факту байдуже, історія стосунків свекрухи і невістки стара як світ. Я теж колись була невісткою, тому для мене це закономірно і нормально. Але моя невістка мабуть так не вважає, і затамувала на мене образу.

Зараз, коли почуття самотності відчувається особливо гостро, мене ця ворожнеча почала неабияк дратувати. Дружина мого сина не привозить до мене онуків, не пускає до мене мого хлопчика. Дуже рідко вони можуть до мене всі разом заїхати, коли їдуть повз звідкись. І то, забігають на п’ятнадцять хвилин і відразу їдуть. А я знову залишаюся одна в своїй величезній квартирі.

Мені так хочеться, щоб мені хоча б онуків на канікули залишали. Для мене це були б приємні клопоти. Але ніколи вони так не роблять, пояснюючи це тим, що у дітей поряд з домом гуртки і додаткові заняття, і возити до мене їх незручно. Син теж прямо не говорить, чому так рідко до мене заїжджає, але я і сама знаю причину. Шкода, що вчасно не налагодила стосунки з невісткою, зараз все могло бути по-іншому. Я і зараз готова це зробити, але моя вона зовсім не хоче йти на контакт.

Невже дружина сина не розуміє як мені самотньо? Адже у мене нікого не залишилося крім них і про кого ж мені піклуватися? Вона повинна розуміти, що теж колись стане літньою і чиєїсь свекрухою. Боюся, що вона повторить мої помилки, а потім буде шкодувати. Ну, ось як мені зараз виправити ситуацію, я зрозуміла, в чому була не права, і готова змінюватися. Тільки кому це вже треба? Син теж уже не відчуває такої теплоти і любові до мене як раніше. Ось і залишилася я як та бабка з казки «біля розбитого корита», нікому я не потрібна, і ніхто мене не любить.

Щовечора така туга бере, вовком вити хочеться. Я начебто все життя намагалася, щоб всі рідні крутилися біля мене, але, напевно, перестаралася. Як же це боляче усвідомлювати свою непотрібність. Розумію, що це неправильно, але мені так себе шкода, сльози самі по собі ллються струмком, коли думаю про це. Як же мені повернути прихильність невістки?

А сьогодні я їй зателефонувала і прямо запросила в гості. Сказала, що скучила за ним і за внуками зокрема. Але невістка тактовно знайшла чергову відмовку, щоб не приїжджати. Можливо, я сама винна в ситуації, що склалася. Можливо, образила її колись. Але я ж готова на все, аби тільки не бути такою самотньою і повернути любов своїх близьких.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!

You cannot copy content of this page