Трохи змалюю ситуацію: мені 37 років, моїй дружині – 35. Живемо у шлюбі 7 років і виховуємо нашу 3-річну дочку. Дружина моя – молодша дитина в сім’ї. Я сам є таким, тому знаю, що таке любов до “первістка” і так далі. Так, це абсолютно індивідуально, але у нас саме так усе.
Я взагалі до цього спокійно ставлюсь, а дружина довгий час не могла зрозуміти маму, поки просто не звикла. Підлила олії у вогонь лише одна ситуація, коли ми за фактом дізналися, що до двокімнатної квартири тещі в’їхав її старший син, а свою однокімнатну вони почали здавати і віддавали мамі половину виручених грошей.
Теща ж переїхала в дачний будинок, куди, за її словами, от прямо потягло на старості років. Нам було неприємно, що зроблену усе було тишком-нишком, воно звісно, не наше, але… Але найцікавіше почалося згодом.
Це влітку добре в будинку, коли тепло. А за фактом – будинок взагалі не підготовлений до цілорічного проживання: дах подекуди тече, вікна старі, вбиральня на вулиці, немає водопроводу – і ще цілий список нюансів.
Оскільки у нас із дружиною є своя дача – батьки нам на весілля подарували ділянку і я років за 5 збудував і облаштував нам невеликий будиночок із бруса. Ось, власне кажучи, мама дружини – Марина Іванівна, звернулася до мене за допомогою і попросила зробити ремонт у її дачному будиночку:
— Мені розкошів не потрібно зовсім. Так, на швидку руку. Дах замінити, вікна і вбиральню у домі зробити. Оце і все! Зробиш?
Якщо дружина в мене ще жаліслива, то я запитав одразу:
— А чого Ви старшого сина не попросите? Ви ж через нього з квартири переїхали!
На що отримав дуже цікаву відповідь:
— Так він же працює, у нього дитина сім’я. та й коли йому відпочивати, якщо тут ще робити щось почне?
Дружина просить хоч чимось її мамі допомогти, а прийняв принципову позицію і все тут. Я там і палицю з місця на місце не перекладу. Про нас ніхто не згадав, коли в квартиру тещі брат заселявся? тому чого зараз ми такі важливі і от прямо любимі стали?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
