Вага стрімко перевалила за сотню кг. Стало важко підніматися сходами, з’явилася задишка. Навколишні поглядали співчутливо, іноді жартували. І Сергій вирішив схуднути.
Вивчив усе про правильне харчування, пояснив дружині, що тепер треба йому готувати, відмовився від випивки і записався в спортзал.
─ Якось ти занадто різко взявся, не витримаєш, ─ вмовляв Сергія давній друг Ігор: стрункий, активний молодик. ─ Починай поступово. Спочатку підкоригуй харчування, потім навчись пити воду в достатній кількості, потім візьмешся за спорт. А якщо робитимеш все одразу ─ тобі доведеться не солодко. Обов’язково зірвешся.
─ Багато ти розумієш, ─ буркнув Сергій, ─ сам пробував?
─ Ні, мені ні до чого. Але бачив багатьох постраждалих у сутичці із зайвою вагою. Тому й тобі раджу не надриватися.
─ Гаразд, подивимося, ─ сказав Сергій на прощання.
Пройшов місяць. Чоловік помітно змінився. Обличчя посвітліло, фігура стала більш підтягнутою. Щоправда, він став якимось нервовим, злим.
─ Ти просто втомився, ─ видав Ігор, коли Сергій несподівано розсердився у звичайній ситуації, ─ ще трохи, і організм остаточно здасться. Ти скільки разів ходиш у зал?
─ Чотири рази на тиждень.
─ Зменш до двох разів. Повір, тобі стане значно легше. І додай до раціону вуглеводів. Мабуть, на одній траві сидиш і курячій грудці?
─ Так я сто років худнутиму.
─ Так, трохи повільніше, проте надійніше та без шкоди для себе.
Цього разу Сергій прислухався до друга. Додав до раціону порцію каші вранці і знизив фізичне навантаження. Натомість почав більше рухатися: на роботу та з роботи йшов лише пішки. А це сім кілометрів у день.
Спочатку йому було важко, а потім просто в кайф. Сергій почав слухати під час прогулянки аудіокниги, котрі завжди не вистачало часу прочитати та улюблену музику. І що дивно: вага почала зменшуватися значно швидше. Настрій був чудовим.
Успіхи, як відомо, надихають людину. Так вийшло й із Сергієм. Чим більше кілограмів він втрачав, тим радіснішим ставав, тим легше з ним було спілкуватися.
І ось одного разу, коли Ігор із дружиною прийшли у гості до Сергія, він несподівано розговорився.
Коли мова зайшла про те, що він молодець, помітно схуд, він з усмішкою сказав:
─ А знаєте, що стало останньою краплею мого життя в огрядному тілі?
─ І що ж? ─ дружина Сергія обійняла його, мабуть, розраховуючи на те, що саме вона стала причиною перетворення чоловіка.
─ Прийшов якось я у супермаркет, ─ почав свою розповідь Сергій, ─ походив, подивився, взяв пляшку хмільного і пішов до каси. Розрахувався, хотів вже йти далі. Раптом до мене підлітають три охоронці. Обступили з усіх боків, дивляться, як на ворога народу.
─ Шановний, у нас є підозра, що у вас за пазухою неоплачений товар, ─ заявляє один.
─ Розстебніть куртку! ─ загрозливим тоном вимагає інший.
─ І не робіть різких рухів, поліція вже в дорозі! ─ шипить третій.
Я на них дивлюся і не розумію, в чому справа, чому вони до мене причепилися? Розстібаю куртку: мені приховувати нічого. Чого-чого, але красти в супермаркеті я б навіть не здогадався. Отже, розстібаю куртку, а там… живіт. Розумієте? Просто ─ величезний живіт!
Охоронці спочатку розгубилися, а потім, як почали реготати. Весь магазин, дивлячись на них, також. Я гадав, що від сорому провалюся під землю. Адже я був ні в чому не винен! Але про це всі одразу забули. Навіть не перепросили.
Ось тоді я і вирішив, що схудну. Всім на заздрість!
─ Оце так мотивація, ─ насилу промовив Ігор, давлячись від сміху, ─ але ж спрацювало! Тримайся, брате! А ти після того випадку вже був у тому супермаркеті?
─ Схожу пізніше. Коли стану красенем! ─ розсміявся Сергій.
Фото ілюстративне.
