fbpx

Дружина Сергія обійняла його, мабуть, розраховуючи на те, що саме вона стала причиною перетворення чоловіка. Але помилилася

Вага стрімко перевалила за сотню кг. Стало важко підніматися сходами, з’явилася задишка. Навколишні поглядали співчутливо, іноді жартували. І Сергій вирішив схуднути.

Вивчив усе про правильне харчування, пояснив дружині, що тепер треба йому готувати, відмовився від випивки і записався в спортзал.

─ Якось ти занадто різко взявся, не витримаєш, ─ вмовляв Сергія давній друг Ігор: стрункий, активний молодик. ─ Починай поступово. Спочатку підкоригуй харчування, потім навчись пити воду в достатній кількості, потім візьмешся за спорт. А якщо робитимеш все одразу ─ тобі доведеться не солодко. Обов’язково зірвешся.

─ Багато ти розумієш, ─ буркнув Сергій, ─ сам пробував?

─ Ні, мені ні до чого. Але бачив багатьох постраждалих у сутичці із зайвою вагою. Тому й тобі раджу не надриватися.

─ Гаразд, подивимося, ─ сказав Сергій на прощання.

Пройшов місяць. Чоловік помітно змінився. Обличчя посвітліло, фігура стала більш підтягнутою. Щоправда, він став якимось нервовим, злим.

─ Ти просто втомився, ─ видав Ігор, коли Сергій несподівано розсердився у звичайній ситуації, ─ ще трохи, і організм остаточно здасться. Ти скільки разів ходиш у зал?

─ Чотири рази на тиждень.

─ Зменш до двох разів. Повір, тобі стане значно легше. І додай до раціону вуглеводів. Мабуть, на одній траві сидиш і курячій грудці?

─ Так я сто років худнутиму.

─ Так, трохи повільніше, проте надійніше та без шкоди для себе.

Цього разу Сергій прислухався до друга. Додав до раціону порцію каші вранці і знизив фізичне навантаження. Натомість почав більше рухатися: на роботу та з роботи йшов лише пішки. А це сім кілометрів у день.

Спочатку йому було важко, а потім просто в кайф. Сергій почав слухати під час прогулянки аудіокниги, котрі завжди не вистачало часу прочитати та улюблену музику. І що дивно: вага почала зменшуватися значно швидше. Настрій був чудовим.

Успіхи, як відомо, надихають людину. Так вийшло й із Сергієм. Чим більше кілограмів він втрачав, тим радіснішим ставав, тим легше з ним було спілкуватися.

І ось одного разу, коли Ігор із дружиною прийшли у гості до Сергія, він несподівано розговорився.

Коли мова зайшла про те, що він молодець, помітно схуд, він з усмішкою сказав:

─ А знаєте, що стало останньою краплею мого життя в огрядному тілі?

─ І що ж? ─ дружина Сергія обійняла його, мабуть, розраховуючи на те, що саме вона стала причиною перетворення чоловіка.

─ Прийшов якось я у супермаркет, ─ почав свою розповідь Сергій, ─ походив, подивився, взяв пляшку хмільного і пішов до каси. Розрахувався, хотів вже йти далі. Раптом до мене підлітають три охоронці. Обступили з усіх боків, дивляться, як на ворога народу.

─ Шановний, у нас є підозра, що у вас за пазухою неоплачений товар, ─ заявляє один.

─ Розстебніть куртку! ─ загрозливим тоном вимагає інший.

─ І не робіть різких рухів, поліція вже в дорозі! ─ шипить третій.

Я на них дивлюся і не розумію, в чому справа, чому вони до мене причепилися? Розстібаю куртку: мені приховувати нічого. Чого-чого, але красти в супермаркеті я б навіть не здогадався. Отже, розстібаю куртку, а там… живіт. Розумієте? Просто ─ величезний живіт!

Охоронці спочатку розгубилися, а потім, як почали реготати. Весь магазин, дивлячись на них, також. Я гадав, що від сорому провалюся під землю. Адже я був ні в чому не винен! Але про це всі одразу забули. Навіть не перепросили.

Ось тоді я і вирішив, що схудну. Всім на заздрість!

─ Оце так мотивація, ─ насилу промовив Ігор, давлячись від сміху, ─ але ж спрацювало! Тримайся, брате! А ти після того випадку вже був у тому супермаркеті?

─ Схожу пізніше. Коли стану красенем! ─ розсміявся Сергій.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page