Не знаю вже, до кого звернутися зі своїми переживаннями, тому пишу вам, хай читачі зроблять висновки і не повторять моїх помилок. Почалася історія кілька років тому – син надумав одружитися. Моя думка врахована не була – привів додому дівчину, сказав, що це наречена. Майбутня невістка мені відразу не сподобалася, вела себе зарозуміло, до мене практично не зверталася. Син теж змінився на очах – раніше виявляв до мене більше поваги, після одруження на будь-які спроби поговорити буркне щось під ніс, і все.
Весілля організували не гірше, ніж у людей, на це пішли всі мої заощадження за багато років. Чоловіка давно немає, тому вирішили, що хай молоді поки поживуть у мене, потім підшукають квартиру, щоб самостійно тішитися сімейним життям. Пішли від мене через місяць – невістка заявила, що жити зі мною не хоче, хоча я догоджала їм у всьому – готувала, прала, прибирала.
Прожили рік на орендованій квартирі, почали натякати мені, що пора про поповнення в родині подумати, а ось куточка свого немає – відкладених з весілля грошей і трохи накопичених коштів на своє житло не вистачало. Я вже немолода, болячки обсіли, пенсії ледве-ледве на найнеобхідніше вистачає, але намагаюся відкласти хоч трохи, щоб допомогти синові. Онуків я очікувала з нетерпінням, дуже вже хотілося поняньчитися на старості років, послухати дитячі голоси в порожньому будинку.
Як розвивалися події далі? Були якось син з невісткою в гостях, почали натякати на продаж дачі – що саме такої суми, яку вийде за неї отримати, не вистачає до покупки квартири. Дача у нас велика, чоловік раніше на керівній посаді працював, встиг вибудувати великий будинок на мальовничій ділянці. Поруч і ліс, і річка. Я кожне літо проводжу, городик висаджую, сад хороший біля будинку. Свої овочі, консервація – непогана підмога, не доводиться витрачатися на продукти.
Про продаж дачі я навіть думати боялася, адже це єдине, що залишилося, як спогад про коханого чоловіка. Не погоджувалася я, але невістка навела вагомий аргумент – материнство відкладається, поки не з’явиться своя квартира. Посварилися навіть, майже місяць не дзвонили мені і не приїжджали.
Думала я, думала, поплакала, і зважилася – продам, хай молодим буде добре. Приїхали в той же день, коли повідомила їм про своє рішення. І невістка добра така була, і син спілкувався, як колись. Самі продаж організували, покупця за три дні знайшли. Грошей я навіть не побачила, ні копійки не взяла. Купили квартиру, а мене навіть на новосілля не запросили. Дзвінки від них припинилися, коли я дзвоню, відповідають на питання тільки «Так» або «Ні», ось і все спілкування. Коли запитала про онуків, невістка навіть засміялася – типу, молода ще, рано їй про дітей думати поки, кар’єру зробити потрібно і пожити в своє задоволення.
Сиджу тепер сама і думаю- ні сім’ї, ні дачі, ні онуків. Ось порадьте – що мені тепер робити? Як повернути прихильність єдиних рідних?
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
