Бог зібрав усіх створінь і вирішив відміряти кожній свій вік.
Спочатку покликав людину і сказав, що дає їй 20 років. Людина подумала, що це мало, але не стала сперечатися, а тихенько відійшла в сторону. Тим часом Бог покликав коня і дав йому 40 років, але кінь благав не давати стільки – мовляв, так багато років ходити з ярмом на шиї, це буде жaхливo. Досить йому і 20 років, а решта кінь запропонувала віддати людині. Так і зробили.
Потім Бог покликав корову і каже, що вона велика, як і кінь, тому їй теж дає 40 років. Але і корова відмовилася – 40 років її будуть смикати за вим’я, не хочеться так довго. Краще віддати людині 20 років. Так і зробили.
Потім Бог покликав собаку і запропонував їй 30 років, але собака сказала, що не хочеться їй так довго кістки гризти та на ланцюзі сидіти … Вистачить і 15, а ще 15 запропонувала віддати людині. Так і зробили.
Далі справа дійшла до кота і йому теж вирішили замість 20 дати 10, а решту віддати людині.
Ось так людина і живе з тих пір – спочатку проживає свої 20 років, без горя і турбот, потім 20 років кінських, з роботою і зайвими клопотами, потім 20 коров’ячих, коли її всі доять. і діти, і внуки, потім собачі 15 років, охороняючи будинок і доглядаючи за онуками. А вже котячі роки приходять далеко не до всіх і ніхто не знає, як воно буде – можуть під зад дати ногою, можуть погладити …
Ось така притча … А що ви думаєте з цього приводу? Діліться з усіма думкою, а постом – з друзями!
