Я добре запам’ятала досвід своєї матері. Вона завжди не знала, як звести кінці з кінцями. Батько заливав за комір, а мама працювала на двох роботах. Я бачила, як її не просто жити так. Без відпочинку, без перспектив. Я вирішила, що не хочу повторити її долю, тому почала робити заощадження вже з 18 років.
За 10 років у мене з’явилася вже значна сума. Її вистачило б на те, щоб купити невелику квартиру, проте я мріяла про свій дім. За роки самостійного життя я вже чітко уявляла яким він буде і розуміла, що доведеться будувати. Вирішила що потрібно ще трошки піднакопичити.
Ну а потім я познайомилася з Ромою. Коли ми уклали шлюб, моя мама ненароком розповіла моєму чоловіку, що одружився він на досить таки заможній дівчині. Сказала що я на посаді гарній працюю і підробляю, тож маю гані заощадження. Поглянувши на реакцію мого чоловіка, я зрозуміла, що спокійне життя щойно скінчилось.
Два роки він умовляв мене вкластись у його мрію: теплиці з квітами. Він хотів купити садибу десь біля міста і побудувати теплиці де б вирощував квіти і розсаду на продаж. От прямо марив цим. Перечитав купу інформації. І все б нічого, але він ніколи не працював з рослинами. У нього і вазонів до нашого одруження не було. А тут теплиця.
Я не погодилась, він наполягав. Ми розлучились саме через це. Мама каже, що заради сім’ї я повинна була хоча б спробувати. А я вважаю, що вчинила вірно. Десять років я збираю ці гроші. Примудряюсь на керівній посаді одягаючись у секонді, виглядати модно і стильно, на рівні з усіма. Я розрахувала витрати і витрачаю не більше ста гривень на день. І все для чого? Щоб спробувати, що?
Вважаю що вчинила вірно. У мене є мета і я до неї йду. Він хоче – досяге. Я тут до чого?
Головна картинка – pexels.
