fbpx

Два роки тому у моєї дочки виникли важкі життєві обставини. Я їй запропонувала свою допомогу і забрала до себе онуків на якийсь час. Проте ніхто не уточнив скільки триватиме той “деякий час”

Два роки тому у моєї дочки виникли важкі життєві обставини. Я їй запропонувала свою допомогу і забрала до себе онуків на якийсь час. Справа в тому, що зять покинув сім’ю та залишив їх без коштів на існування. Марині навіть жити не було де. Жодної допомоги татусик дітям не надавав.

На той момент я була вже пенсіонеркою, тому я мала можливість допомагати дочці. Звісно не матеріально, а фізично. Я запропонувала дочці йти на роботу, а онуків взяла під свою опіку. Так як я живу в селі, дітям тут і краще. Свіже повітря, простір, багато друзів… На той момент старшому онукові було три роки, а молодшій — 1 рік.

Я знала, що буде важко, але сидіти і дивитись на те, як моя донька ледь зводить кінці з кінцями, я теж не могла. Вона влаштувалася на завод і почала потихеньку ставати на ноги. Бути з онуками мені з дітьми подобалося, хоч і здоров’я підводило. Донька приїжджала до дітей у вихідні. Усі гроші вона віддавала мені, собі залишала лише на продукти та оплату квартири. У такому режимі ми жили рік. За цей час Марина оговталася і зустріла кохану людину. Він одразу покликав її заміж.

Вони одружилися та з’їхалися. Тепер донька хоч на і живе не на орендованій квартирі проте грошей не витрачає. Проте є одне “але” – дітей вона забирати не поспішає. Мені здається, зять проти цього. Вони лише зрідка забирають їх у вихідні, але потім назад мені привозять. Мене такий стан справ засмучує. Доньці із зятем легше було б давати собі раду з дітьми, ніж мені. Чи не так?

Я натякнула дочці, що настав час подумати про те, що робити з дітьми. А вона ніби пропускає цю інформацію повз вуха і продовжує жити для себе. Ви не подумайте, я люблю онуків, але діти повинні рости з батьками, а не з бабусею в глухому селі. Я вже літня, щоб як слід піклуватися про них, мені складно.

Як би розпочати розмову з дочкою, щоб не зіпсувати наші стосунки? Вона ж у мене є одна, адже я дуже нею дорожу. Я хочу, щоб вона розуміла, як мені важко.

Чи все-таки поки що треба почекати, щоб молоді обжилися? Можливо, вони просто не можуть? Що скажете?

06,03,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page