Зараз всі кругом говорять про стосунки свекрухи та невістки. А знаєте? Я не люблю свою невістку. Так, прожили вони з моїм сином двадцять років, двоє дітей. Але як вона була недалека, така і залишилася.
Ні. Звичайно, вона має вищу освіту, навіть дві. Але від цього вона розумнішою не стала.
Головне в житті моєї невістки – це гроші. Вона їх заробляє. Діти в неї на останньому плані. Вона не дбає ні про здоров’я дітей, ні про їх розвиток. Головне для неї – достаток.
А ще у неї всі погані. От всі, навіть її родичі. Гарна тільки вона. І правильно живе тільки вона, решта людей їй заздрить.
Так, вже бачу коментарі, якщо синові подобається з нею жити, то яке мені діло. Та я і не лізу до них. Не даю порад, не роблю зауважень, не сперечаюся, не висловлюю свою думку.
Мені до невістки байдуже, хай творить, що бажає. Сина, звісно, шкода. Але він сам вибрав її. Але онуків по-справжньому шкода. Старший уже намагається рідше приїжджати додому. Навчається в іншому місті.
Молодший ще школяр.
У гості намагаюся приїжджати до них рідко, приблизно раз на місяць. З онуками та сином постійно зідзвонюємося.
Син і раніше був уважний до мене, а коли востаннє приїжджала, то якось особливо до мене тулився. Коли ж їхала від них, то провів мене і запитав: “Коли знову приїдеш?”
Раніше ніколи не питав. Просто буай, папа, і все. А нині стільки ніжності було в його словах.
От і думаю: «Погано, мабуть, йому живеться з дружиною».
Не люблю я невістку.
Раніше вона ображалася на мене, бо я не приходила до них робити помагати з роботою вдома. А її мама, як на роботу до них ходила, прибере, їсти зварить і додому йде. Немає вже свахи в живих.
Якраз після того, як її матері не стало, то моя невістка пробувала правдами і не правдами перекласти на мої плечі домашню роботу.
Знали б ви, як вона злилася. Нині заспокоїлася.
Вона заспокоїлася, а я її все одно не люблю.
Фото Олександри К.
