До Миколи прийшла криза середнього віку. За декілька років до свого п’ятдесятиріччя він пішов від дружини. Пішов не до молодшої панночки, а до її ровесниці. Розлучницю звали Галина.
Що привабило? Достаток? Можливо. Хоч із дружиною вони жили непогано, купили машину, гараж, збудували дачу, виховували двох доньок. Але криза не обійшла чоловіка стороною і йому захотілося поспати на чужих подушках.
Може й не пішов би, якби зберіг у таємниці свої пригоди, але як на зло, у під’їзді його пасії проживала колега його дружини і розклала їй усе по поличках!
Коли приїжджає, коли їде. Дружина, при своєму м’якому характері, образилася і вказала Миколі на двері. Та й як не вказати, якщо вони були у дружніх стосунках із суперницею, товаришували сім’ями. От і дотоваришувалися!
Микола теж образився, не чекав від дружини такої спритності, звик, що все вдома було. як він хоче. А тут прогнала, та ще й подала на розлучення! Намагався впливати на неї! Але квартира належала дружині, тож йому довелося зібрати свої речі і переїхати до своєї обраниці. Машина, гараж та сад відійшли Миколі, дружина на них не претендувала.
Галина була рада, що чоловік переїхав до неї, та й у неї були свої плани на Миколине майно. Старша дочка відразу припинила будь-яке спілкування з батьком, а молодша іноді навідувалась до нього, розпитувала, як йому живеться.
Господарем у чужому домі він так і не став, жив за розкладом, шкарпетки не розкидав, сам мив за собою посуд. Одного разу залишив брудну чашку, за що його добряче висповідали. Минав час і Микола дочекався до свого ювілею. Йому виповнилося 50 років! Він запросив на свято, у квартиру до нової дружини, своїх доньок.
Старша одразу відмовилася, а молодша з чоловіком пішли. Галина теж має доньку, Ірину, вона ровесниця молодшої Миколиної донечки. Ірина була для матері цілим світом і світлом у віконці. Всі розмови та справи крутилися навколо неї. Ось і за святковим столом, забувши про ювіляра, розмова йшла здебільшого про справи та успіхи Ірини.
Що купили, куди їздили, яка вона чудова господиня і як її чоловікові пощастило з дружиною. Ювіляр сидів ткнувшись у тарілку, однак в якийсь момент Галина вирішила, що він надто довго мовчить, не нахвалює її дорогоцінну доньку.
Микола стрепенувся і випростався. Заспівав соловейком! Почав хвалити і доньку Галини, і внучку, так наче й не мав своїх дітей! Після того, як вже не було за що хвалити Ірину, подруги Галини вирішили переключити свою увагу на рідну доньку Миколи. Але тут треба зрозуміти, що вона не могла бути кращою за Ірину, вони розпитували її про все з посмішкою.
Потім звернулися до Миколиного зятя.
— Андрію, а твоя дружина готувати вміє?
Чоловік був незворушний і не звертав уваги на те, що жінки намагаються його штрикнути. Єдине, що сказав:
— Так, я задоволений тим, як вона готує!
Після такої нестандартної відповіді з крижаним спокоєм, допитливі панянки трохи знітилися і відчепилися від рідних Миколи. А молодша дочка прийшла з ювілею розчарована, їй дуже не сподобався вечір та поведінка її батька.
Після трьох років спільного життя Галина почала вмовляти Миколу, щоб той продав свій сад. Мовляв сад старий, продамо його і купимо новий. Ну і звісно, сад вже був оформлений не на Миколу, а на Галину. Потім, така ж розмова зайшла і про гараж.
Микола довго тримав оборону. Галина на якийсь час залишила його у спокої, потім знову взялася за своє. Так у вмовляннях минуло ще кілька років. Галина раптово вирішила, що вмовляти вже досить і почала наполегливо висувати Миколі умови.
Вона мала намір вже не продавати гараж, а подарувати його її доньці, Ірині, бо та з чоловіком вирішила придбати автівку. Тут Микола не витримав і сказав:
– У мене є свої діти, мені є кому його подарувати.
Галина промовчала, але зрозуміла, що її кохання разом із майном Миколи почало танути на очах. І незабаром висунула йому ультиматум — або він робить так, як каже вона, або може повертатися до колишньої дружини та дітей.
Микола трохи подумав і пішов, дружина його звичайно ж, не прийняла, та він і сам не дуже наполягав, в нього була невеличка квартирка, на яку Галина теж мала свої плани.
Чоловік довгий час жив один, а потім через різні обставини все ж таки зійшовся з колишньою дружиною. Вони прожили разом ще багато років, а потім Микола занедужав, дружина піклувалася про нього до останньої хвилини і провела в останню путь. Все своє майно він залишив їй.
Фото ілюстративне.
