Дзвінок пролунав несподівано. Таня піднесла телефон до вуха і вимовила сонним голосом:
– Алло, слухаю…
– Доброго дня! – відповів їй бадьорий жіночий голос. – Можу я почути Таню?
– Так, це я… А ви хто?
– Я Алла Миколаївна, давня подруга вашого чоловіка. Він просив мене вам зателефонувати …
– Подруга?! – Таня миттєво прокинулася. – Яка ще подруга?
– Це не важливо. Головне, що він мене просив вас проконсультувати…
– Ні, це якраз і є головне – хто ви така? – Таня сіла. – Що це ще за подруга з’явилася, про яку я не знаю?
– Господи… – зітхнули на іншому кінці дроту. – Ви Колю до мене не ревнуйте, будь ласка, не треба. Я, до речі, заміжня. Коля сказав, що у вас висока температура. А я лікар. Колька, він завжди був таким турботливим…
– Що значить – Колька?! – випалила Таня в трубку. – Ви чому його так називаєте ?!
– А чому це вас обурює?
– Тому що так називають тільки близьких людей! Ви йому хто? Сестра? Чи…
– Я, якщо бажаєте знати, його подруга ще з дитячого садка. Так що, я маю на це право. Ми з ним у свій час навіть поруч на горщиках сиділи. І колготками обмінювалися, заради пустощів…
– Ах, ви ще й колготками обмінювалися! – Таня навіть зашипіла від обурення. – І ви мені про це так весело розповідаєте! Ну і як, вам його чоловічі колготки?
– Заспокойтеся, заспокойтеся, будь ласка! – занепокоїлася Алла Миколаївна. – Це було сорок років тому. У вас зараз яка температура?
– У мене зараз не температура! – вже майже кричала Таня. – У мене зараз тиск двісті двадцять на сто сорок! Ви мене, що спеціально, зі світу хочете зжити?
– Ви це серйозно – про такий тиск? – злякалася лікар. – У вас вдома від тиску що-небудь є? Майте на увазі, якщо у вас і температура і тиск відразу, це не добре.
– Та йдіть Ви зі своїми порадами знаєте куди! – Таня вже не добирала слів. – Швидко признавайся, ти хто така?
– Я Алла Миколаївна… Лікар…
– Ти – його любаска, ось ти хто! Я все зрозуміла! Ну а тепер кажи, навіщо ти подзвонила? Хочеш вивідати як у нас з ним справи? Щоб потім відвадити його від мене назавжди! Так? А ось і не дочекаєшся! Я тобі його не віддам!
– Господи… Знаєте що, мені набридло перед вами виправдовуватися… Коли Коля сьогодні повернеться, ви у нього самі запитайте – хто я. Може він зможе до вас що-небудь донести …
– Ах ти!.. Ти ж прекрасно знаєш, що він сьогодні додому не прийде. Він у відрядженні. Або він… У тебе?.. Га… Може, він уже поруч з тобою в ліжку лежить?
– Як у відрядженні? – На тому кінці дроту щиро здивувалися. – Він же мені тільки що говорив, що сьогодні додому прийде пізно. У відрядження він не збирався…
– Як не збирався? – Таня на кілька секунд втратила дар мови. – Значить, він від тебе і… відразу до іншої… І навіть додому не зайшов…
– Та не був він у мене! Він мені подзвонив. Каже, дружина вдома сама, хворіє. Порадь, що їй прийняти, щоб легше було. Дав ваш телефон. Каже, мене вона не послухає. Вона у мене вперта. А сорок градусів – це ж не жарти.
– Які сорок градусів? – здивувалася Таня. – У мене лише тридцять сім і сім… Оце бовдур… Не дарма у нього прізвище Козловський…
– Як Козловський? – Алла Миколаївна осіклася. – Стривайте, а у вас номер який? – І вона назвала номер телефону, за яким дзвонила.
– У мене інший номер… – пробелькотіла Таня. – Остання цифра не п’ять а шість.
– Треба ж… Вибачте… – в телефоні пролунали гудки.
Таня хвилин п’ять сиділа в ліжку без руху, потім повільно встала і пішла діставати із шафи тонометр, щоб заміряти тиск. А в скронях у неї стукало, голова тріщала…
Автор – Aнісімов.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
