Хоч плач, не знаю що з невісткою коїться. Така дівчина хороша, уже десять років душа в душу живемо, а після появи другого сина її ніби як підмінили. А справа в тому, що вона була щиро впевнена в тому що на світ з’явиться саме донечка і на появу сина вона відреагувала дуже дивно.
Після того, як моя невістка повідомила про те, що стане мамою вдруге у нашому домі з’явилась та особлива атмосфера очікування дива. Невістка дівчина творча і після першого ж УЗД, яке показало, що у неї під серцем донечка, вона почала оформлювати кімнату для маленької. Власноруч шила потішні рожеві платтячка і робила милі бантики. Сама розписала кімнату перетворивши її на чарівний сад для маленької феї. Ім’я підібрала і не інакше, як Мілашка, до свого округлого животика не зверталась.
Ми звісно теж були раді. Син з онуком на руках маму носили. Онучок мій хоч і має всього сім років, але хлопець серйозний і відповідальний не по роках. А новина про те, що стане старшим братом зробила його ще дорослішим.
Невістка на УЗД більше не ходила. Справа в тому, що її сестра за кордоном нині, як багато хто, а в тій країні де вона нині, узагалі його роблять лиш раз, а не тричі, як у нас. Усі необхідні аналізи вона здавала, але на пропозицію ще раз обстежитись відповідала категоричною відмовою.
А місяць назад на світ з’явився мій онучок другий. Так, так! Не онучка, а саме онук. І тієї миті, як невістку поздоровили з появою сина, її ніби підмінили. Ще й стаціонарі спеціалісти звернули увагу на її стан. Сина спеціально викликали для розмови, дали номери телефонів спеціалістів, адже невістка дуже дивно поводилась.
Ми тоді все списали на тривожність, на те, що вона пережила, та на будь що, адже й гадки не мали що ж то в неї за стан такий. А коли її вписали, ми все зрозуміли.
Неля плаче над платтячками і бантиками цілими днями. Сина свого бере на руки тільки для того, щоб погодувати, навіть не дивиться на дитину. Замикається у кімнаті, яку для доньки приготувала і годинами колише мереживне диво, яке повинно було стати колискою її дитини.
— Зроби щось, твій син плаче. – говорить часто.
Не “наш”, не “синочок”, не “Богданчик”, а саме твій.
Неля у мене золото, а не невістка. аби кожна мама бачила свого сина таким щасливим, як мій із нею у шлюбі, але нині я її не впізнаю.
Невже онучок мій так і не отримає любові від матері.
Як бути тепер з невісткою?
Шкода усіх, а найбільше Богданчика.
Кароліна Т.
28,11,2022
Головна картинка ілюстративна.