fbpx

Хоч я й була гарною дівчиною, але щастя чомусь не мала. Хлопці зі мною гуляли, але одружуватися ніхто не хотів

Вже й юність скінчилася і молодість завершується, а у мене немає чоловіка.

Мені було тридцять вісім, коли я нарешті зустріла свого коханого. На той момент я вже була забезпечена жінка, бо все було при мені – квартира і запас, які я заробила в Італії. Тобто, Віталик брав собі багату наречену за нашими мірками, бо сам чоловік працював у офісі і мав невелику зарплату, проте, мав дуже гарно завжди виглядати.

Я була така рада тому, що вже перстеник на пальці, що просто розчинилася в коханому! Він у мене був на першому місці, доглянутий і нагодований, якщо йому треба було грошей, то я радо йому давала, адже нічого не шкода для коханої людини.

Віталик мав з рідних матір і сестру, але сестра не дуже зі мною хотіла родичатися, а от свекруха радо приходила до нас і часто жалілася на здоров’я, то я їй теж допомагала з грошима.

Щоб більше не їздити на заробітки я влаштувалася у візовий центр, бо мову я знала і писати вміла. Зарплата у мене була більше, ніж хороша, запас мій був у банку, одним словом, все було чудово.

Віталик не часто балував мене подарунками, бо збирав на машину, але для мене він був найкращим подарунком долі, то чи зрівняється з цим якийсь букет?

В такому щасливому шлюбі я перебувала рік. А далі почала помічати, що все частіше чоловік відлучається з дому на машині, на яку я дала половину суми.

Мені б задуматися над цим, але мені навіть в голову не приходило, що людина, якій я віддаю все і прошу просто бути поруч, вона може зі мною так вчинити!

Все розкрилося дуже просто. Я почула розмову Віталика і свекрухи.

– Віталику, ти ж розумієш, що Настя про все дізнається? Для чого ти це робиш? Ти ж бачиш, що вона не питає в тебе ні за гроші, ні за все інше. Хто мені буде допомагати з грошима, як вона тебе покине? Ти?

– Мамо, ну що ти починаєш? Нічого тобі нема чи я не знаю, що ти на одяг витрачаєш ті гроші, а зовсім не на огляди?

– Слухай, то вже моє діло, я за сина маю відчути віддяку. А як вона тебе покине, то такого більше не буде! Ти думай ще про когось, окрім себе!

– Добре, я покину Оксану.

– Так, як покинув був Таню? А наступна хто буде?

Віталик зареготав на ці слова матері, зареготав так самовпевнено, адже був певен, що жінки будуть, адже він їх має за що обходжувати. За мої гроші.

Я тихенько вийшла з квартири, бо розмова була саме у мене вдома! Уявляєте, в квартирі, де я хотіла аби жило лише щастя і радість, поселилося двоє людей, які мною користаються і не червоніють.

Хоч до цього часу я дуже благала Бога про дитинку, але тепер раділа, що моя дитина не буде від такого чоловіка. Ще якби він когось покохав щиро і сказав мені про це відверто, то я б слова не сказала, бо різне в житті буває. Але отак жінками крутити на мої гроші?

Додому я прийшла пізно ввечері, чоловіка не було, як і свекрухи. Я склала його речі, ті, які були у нього до мене, а інші вирішила віддати безхатькам, бо вони куплені на мої гроші. На ранок викликала слюсаря і змінила замки, речі його виставила за двері і отак скінчився мій шлюб.

Телефон не блокувала, бо треба ще вирішити деякі питання, але свекруха мені й сама не телефонувала, видно не хотіла вислухати від мене, хто вона є.

Все при мені, характер маю добрий, як бачите, і врода ще є. Чого ж мені так не щастить?

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page