Відколи Аліна вийшла заміж, її традиційні вихідні — це допомога свекрусі, Галині Павлівні, на дачі. Дача – голосно сказано. Це просто ділянка землі в 20 соток – без води, без сараю, без будиночка, навіть без простого столика з лавкою. Та що там стіл із лавкою, там не було навіть туалету! Засаджували всю ділянку овочами — ніяких дерев, кущів, ягід і ніяких квітів (Боже борони від такого нецільового використання дорогоцінної землі).
Садили стільки, ніби без урожаю вони не перезимують. Але коли збирали врожай, то свекруха починала бігати з очманілими очима по сусідах і знайомих, щоб позбутися надлишків.
Від своїх дітей – 2 синів та 2 доньок, Галина Павлівна вимагала, щоб усі працювали на городі. Як не намагалися вони пояснити їй, що їм стільки не треба, вона все одно вимагала допомоги. Старші донька та син не брали в неї жодних овочів, у них були свої ділянки, але працювали нарівні з усіма. Інша її дочка жила в іншому місті, але приїжджала працювати на городі на вимогу своєї матері.
Якщо хтось не міг прийти на допомогу, Галина Павлівна влаштовувала такі концерти, що вони були змушені кидати всі свої «неважливі» справи та мчати їй на допомогу. Навіть цікавий стан доньок та невісток не був поважною причиною. Відпочивали від городу лише тоді, коли дачний сезон закінчувався. Всі прохання дітей, щоб менше садити і частину городу зробити зоною відпочинку, сприймалися нею, як саботаж.
Аліні такий розклад справ набрид, як і спектаклі свекрухи. Вона у категоричній формі заявила, що на город вона до неї їздити більше не буде, доки там не з’являться відповідні умови – тобто туалет, альтанка для відпочинку та вода. У всіх сусідів вже були вода, світло, будиночки, загалом всі умови, щоб не лише працювати, а й відпочити.
— У себе на дачі командуватимеш! А на моїй дачі буде так, як я скажу! — суворо заявила свекруха і додала: — Яке ж ти ледащо! Тільки їла б і спала!
Лінивою Аліна не була, та й м’якого характеру не мала.
— Як скажете! Тільки ви всіх уже дістали зі своєю дачею, що боїтесь склеїли від відсутності провізії ласти, їсте, як не в себе! — прошипіла вона в обличчя свекрусі, а чоловікові сказала: — Хочеш допомагати, допомагай. Мені багато не треба і їм я менше, ніж гарую. А працювати на сусідів і знайомих твоєї матері я не збираюся.
І Аліна, відправивши свекруху туди, куди транспорт не ходить, пішла, голосно грюкнувши дверима. Чоловік мовчки пішов за нею. Перспектива розлучитись з такою непокірною дружиною і жити з матір’ю його зовсім не влаштовувала. Тим більше, що він був на боці Аліни, тільки не міг так з матір’ю розмовляти.
На зло свекрусі Аліна почала шукати дачну ділянку. І вже через місяць вона була володаркою чудового клаптика землі у 6 соток: з будиночком, альтанкою, сараєм, теплицею та туалетом. Там було світло та своя свердловина з водою. А головне, на ділянці були клумби та галявина.
Аліна із чоловіком швидко взялися за благоустрій ділянки. А свекруха, дізнавшись, що вони купили дачу, почала напрошуватись до них гості. Звісно ж, її запросили. Приїхавши на ділянку, вона почала охати, як багато землі займає будинок і сарай. Теплиця її порадувала, а от коли вона побачила клумби та галявину, її ледь не перекосило. Як можна на таке безглуздя використовувати землю!
— Ви траву перекопайте, а квіти і й за парканом можна висадити. А на їхньому місці посадіть огірки, — почала давати цінні вказівки свекруха.
— Йдіть і командуйте у себе на дачі! — відповіла свекрусі Аліна її ж словами.
— Ах ти Язиката Хвеська! Я ж хочу, як краще, ви молоді нічого не тямите в житті! — заголосила свекруха.
— Нічого, якось і без вас розберемося! — Знову відрізала їй Аліна.
Свекруха поїхала від них з думкою: «Та хай їй грець цій Аліні, сперечатися з нею — собі дорожче. Й відповідну дачу для себе взяла — для ледарки! От тільки шкода Вітю, не пощастило йому з дружиною. А може й справді не варто мені стільки садити. Ми ще подивимось, як вони без моєї дачі житимуть!» — розмірковувала дорогою жінка.
А Аліна з Віктором лежали в гамаку і планували, як вони прибудують до будинку веранду, викладуть плитками доріжки і зроблять у будиночку ремонт. Тому що дача – це не лише картопля, а ще й відпочинок.
Фото ілюстративне.
