fbpx
Історії з життя
Худенька, в ситцевому платтячку, наївна, щира і закохана в свою роботу Лора запала глибоко в серце місцевому багатію. Той прийшов до неї на роботу і сказав “Збирайся, підеш зі мною”

Лора дуже пишалася своїм ім’ям. Адже як співзвучно: Лора і флора. Повністю уособлювало її улюблене заняття.

Працювала дівчина в квітковому магазині. В кожен букет вкладала часточку своєї душі. Дивовижна чуйність до клієнта притягувала людей. Лора завжди запитувала для кого букет, до якої події. Відповідали клієнти завжди охоче, адже дівчина була такою легкою і доброю.

Господиня магазину була в захваті, що клієнтів з кожним днем стає ​​все більше. Але платити дівчині особливо не хотіла. Тому, при зростанні виручки, отримувала дівчина жaлюгідні копійки.

Але Лора навіть не думала, що в цій ситуації може бути якась несправедливість.

Але якось одного разу, в магазин зайшов чоловік. Господиня завжди називала таких «гаманець густий».

Чоловік підійшов до прилавка, розглядаючи готові букети.

– Мене звуть Лора. Може я вам допоможу? – з легкою посмішкою запитала Лора.

– Сам розберуся, – буркнув відвідувач.

«Треба ж, який сердитий» – подумала дівчина і відійшла, продовживши збирати букет з червоних троянд і білих лілій.

Відвідувач продовжував вивчати букети, зрідка позираючи на дівчину. Але Лора була поглинена створенням дивного квіткового мистецтва.

– Скажіть, цей букет замовлений? – нарешті, поцікавився чоловік.

– Ні, думаю він чекав саме вас, – відповіла Лора. Чомусь, їй і справді так здавалося. Коли він увійшов, вона вирішила додати гілки з великим зеленим листям, лискучим, як і сам відвідувач.

– Скажіть, для якої події букет? – запитала вона.

– Мама. Вона xвopiє.

Лора зaвмepла. Недобре вийшло.

Знаєте, не хочеться псувати його пакувальним папером. Давайте стрічкою його перев’яжу.

Чоловік погодився. Дівчині було ніяково. Він уважно оглядав її. Худа фігурка в простій ситцевій сукеночці. Але і на таку зарплату іншого і не купиш.

Але Лора не соромилася. Незручність? Так. Але не соромилася і жаліти себе не дозволяла. Адже вона була найщасливішою, збираючи свої букети.

Чоловік забрав букет, залишивши майже в три рази більше грошей. Лора з подивом дивилася на папірці. Увечері господиня здивувалася виручці, але гроші забрала.

Через кілька днів чоловік повернувся.

– На що витратила свої чайові? – ненароком поцікавився він, поки Лора збирала букет.

– Чайові? – здивувалася дівчина. Вона і думати забула про ту ситуацію.

– Ну так.

– Хозяйці віддала. Це її крамниця. Її гроші.

Чоловік якось дивно на неї подивився. Забрав букет і пішов.

Через кілька тижнів він знову повернувся.

– Збирайтесь, – сказав він і потягнув дівчину за руку.

– Куди? – вигукнула Лора.

– Я беру тебе на роботу, з господинею все владнав вже.

Лора несміливо накинула своє тонке пальтечко і пішла слідом за чоловіком.

– Я Андрій. Ти будеш працювати у величезному квітковому магазині на бульварі.

Він посадив її в машину. Спереду сидів водій. Вони вирушили в центр міста. І вона побачила величезну вивіску «ЛОРА І ФЛОРА», яка прикрашала фасад будинку.

Всередині справжній рай квіткарки.

– Він твій, – сказав раптом Андрій. Лора з подиву не розуміла його слів.

– Це жарт? – тоді вона дуже здивувалась.

– Ні. Ти ще зарплату свою не бачила.

Лора напружилася. Ситуація їй здавалась досить підозрілою.

– Ти дивовижна, добра, безкорислива, талановита. Вразила мене до глибини душі. Мама завжди хотіла мені таку дружину. Тепер і я хочу. Лоро, ти дозволиш мені позалицятися до тебе?

Дівчина була просто приголомшена. Чи справді, такий чоловік і звернув на неї увагу?

Читайте також: Соня не тямилась від щастя, що її – сіру мишку – покликав заміж такий красень, в якого була давно закохана сама.Не знала вона, що обручку він купував для іншої, але та відмовила. Не знала й, що гарцюватиме в Італії, аби прогодувати і дітей, і їх обох

– Добре, давайте спробуємо, – відповіла вона, несміливо посміхаючись і почервонівши, ніби та троянда.