Я не відчувала ніякого почуття провини, коли зустрічалася з Ігорем Михайловичем, але почала його відчувати тоді, коли він став вільним і зробив мені пропозицію. Думаєте, таке не можливо? Ще й як можливо, ось послухайте мою історію.
Молодою практиканткою я прийшла на фірму до Ігоря Михайловича і закохалася в нього з першої секунди. Ось таким має бути чоловік – впевненим в собі, цікавим і з таким проникливим поглядом.
Через кілька місяців він вже знімав для мене квартиру і час від часу приходив до мене в гості.
Я знала, що він одружений, що його жінка геть його не цінує, не слідкує за собою, не цікавиться ним. Я мріяла про той день, коли він скаже, що все позаду і я його єдине кохання.
– Виходь за мене, – скаже він мені, а я відповім «так».
Але йшов час, а я все ще була самотня. Я не розуміла, чому та жінка так себе веде, як та собака на сіні, відпусти чоловіка, піди на дачу садити капусту, чому ти людині світ зав’язуєш?
А одного дня на мене звалилося неймовірне – я отримала спадок і доволі великий. Виявилося, що мої далекі родичі не мали дітей і заповіли мені свої статки. Я була дуже здивована, адже я їх ніколи й не бачила, проте, мої батьки були дуже щасливі.
– Яка різниця? Головне, що ми тепер багаті!, – казали вони.
Звичайно, що я почала гарно одягатися, здала на права і одного дня таки прийшлося мені розказати Ігорю Михайловичу, що я можу сама знімати квартиру, але дуже цього не хочу, бо люблю лише його…
Він був у захваті, коли я йому розказала, що отримала спадок.
– Наталочко, це ж чудово! І я подумав, що час нам одружитися. Що скажещ?
– Так!!!
Я не вірила, що нарешті чую ці слова. Звичайно, попереду було його розлучення, треба було закрити всі питання з дружиною і я чекала на свого коханого.
Але перед тим звільнилася з роботи. бо навіщо мені працювати за кілька тисяч на місяць?
А те, що трапилося далі, я можу перекласти на самого Ігоря, адже він сам мені казав аби я ввійшла в курс справ бізнесу родичів.
Там я й познайомилася з Олегом. Як він на мене дивився, мені аж мурахи по тілу бігали, а який він гарний і молодий… Я возила його по ресторанах і знімала для нього квартиру, я дарувала йому подарунки, бо бачила, який він щасливий.
Коли ж до мене прийшов Ігор, то я не могла йому сказати, що весілля відкладається, адже він те й робив, що жалівся, що дружина обдерла його як липку.
– Це все через мене, – думала я і продовжувала з ним зустрічатися, але вже ніякої радості від того не отримувала.
І наче й збулося те, про що я мріяла, вже й сукню весільну підбираю, а радості нема ніякої. А далі я подумала, що я надто молода для того аби вже від тепер таке почувати.
Сукня мені пригодилася, бо я вийшла заміж за Олега і дуже щаслива від того, як між нами все чудово відбувається.
Ігор веде себе й досі негарно, телефонує і пише, що я його обманула і це не чесно по відношенню до нього.
Але я тепер не відчуваю ніякої вини, адже я люблю і щаслива. Якщо у нього не склалося, то він має за мене порадіти, то чому він себе так веде?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
