До тридцяти семи років Павло раптом, нібито, прозрів. З дружиною Вікою він прожив шістнадцять років, синові вже скоро одинадцять, але відчуття щастя зникло.
Життя перетворилося на рутину, в суцільні обов’язки, непорозуміння, а на серці була порожнеча.
Але найголовніше – Павло помітив, що дружина, яка і так була старша за чоловіка на чотири роки, перетворилася в якусь дорослу тітку, тоді як Павло бачив і почувався хлопцем двадцяти п’яти років, не більше.
Чоловік почав задивлятися на молодих дівчат і бачив в них запал, вогонь, енергію, яких йому так не вистачало тепер в шлюбі.
І ось покохав Павло молоду дівчину Віру. Зустрічалися вони потайки три місяці, поки про ці стосунки не довідалася дружина, яка сказала:
– Зарано тобі сивина в бороду стукнула. Ця твоя дівчина швидше нашому синові років через десять підійде, а не тобі. Ти на себе подивися, виглядаєш старшим від мене, а туди ж!
Від цих слів Павло сповнився обуренням. Це він-то старше виглядає ?! На себе б подивилася.
– Віко, роззуй очі! Коли ми з тобою йдемо по вулиці, я від сорому не знаю куди себе подіти. Я ж бачу глузливі погляди перехожих, які думають:
– Такий дорослий, а з мамочкою гуляє!
Дружина була обурена до крайності:
– Ну і забирайся до своєї малолітки! Їй від тебе тільки гроші потрібні. Був би ти бідним чоловіком, вона б і поруч з тобою не стояла.
І Павло “забрався”, з’їхав від сім’ї і оселився з Вірою в квартирі, яка дісталася йому у спадок від бабусі.
Спочатку Павлу здавалося, що життя налагодилося, що він рухається вперед і надалі його чекає щось грандіозне, але проживши з Вірою півтора року, чоловік відчув втому і нудьгу. Говорити з Вірою не було про що, дівчина хотіла тільки розважатися, ходити по танцях, салонах краси і їздити на курорти.
Затишку в домі не було.
І став Павло тужити за своєю сім’єю, все частіше провідувати сина, розмовляти по душах з колишньою дружиною.
Скінчилося тим, що Павло вимолив у дружини прощення і повернувся в сім’ю.
Через рік Павло зрозумів, що повернувся даремно. Дружина стрімко старіла, а сам він молодів, як йому здавалося, і не тільки душею.
І зустрів Павло дівчину Ірину двадцяти двох років.
Коли дружина Віра дізналася про невірність чоловіка, вона церемонитися не стала і виставила чоловіка за двері.
Проживши з Іриною рік, Павло зрозумів, що знову зробив помилку. Ірина виявилася примхливою пустушкою, а одного разу образила Павла до глибини душі:
– Ти на себе подивися. Мені соромно з тобою по вулиці ходити. Всі перехожі думають: “Така доросла дівчина, а з батьком гуляє”.
Цього Павло пробачити не міг і знову вимолив у дружини Віки вибачення.
Пройшов рік. На дружину він дивитися не міг: це вже не тітка, а бабуся якась.
І зустрів Павло молоду красуню Світлану.
За заведеною традицією дружина виставила Павла за двері і він щасливо зажив з новою своєю обраницею.
Через рік Світлана стала вимагати, щоб Павло оформив на неї частину квартири, так як їй живеться неспокійно. Павло уперся, а Світлана обізвала його дідом і пішла.
Павло звично став вимолювати у дружини пробачення, але вона повідомила карколомну новину:
– Павле, набрид ти своїм рухом прямо по колу. Я зустріла чоловіка, він молодший за тебе на п’ять років і з ним я теж молодію.
Павло був вражений: кому могла знадобитися жінка у віці? Напевно, грошей хоче.
Але коли Віка познайомила колишнього чоловіка зі своїм обранцем, стало ясно, що Олексій (так звали шанувальника Віки) матеріально забезпечений краще, ніж сам Павло.
Ну як таке може бути ?! Невже цей Олексій не міг молоду дівчину знайти?!
Абсолютно розбитий, Павло розговорився в барі з незнайомцем.
Незнайомець цей виявився психологом.
І сказав незнайомець: – Вся справа в вашому егоцентризмі. Ви приписуєте іншим людям свої відчуття, своє бачення, але ж існує відомий факт, що кілька людей, що дивляться на один і той же предмет, а тим більше на одну і ту ж людину, бачать її по-різному. Сприйняття мало залежить від реалій, воно пов’язане з асоціаціями, психотипом, генетикою, вихованням і з ще багатьма факторами. Навіть себе людина бачить не так, як її бачать інші люди. Так що не дивуйтеся, що вашу колишню дружину полюбив молодий і гідний чоловік. Він побачив в ній те, що не дано було побачити вам. А можливо, вам це і не потрібно, і не цінно. Життя ваше йде звичним колом, а вам здається, що воно йде вперед. Спробуйте з кола вирватися. Хоча це вже сталося: з кола людину часто вибивають несподівані події. У вашому випадку – зміни в житті вашої колишньої дружини.
Минуло два роки, Павло зустрів жінку, не таку вже молоду, як зазвичай, але вона здавалася йому молодою і найкрасивішою.
Ця історія руху прямо по колу закінчилася щасливо для всіх учасників. Так буває не завжди, але буває і це вселяє надію.
(Наталія Bарська. “Прямо по колу”. Побутова іронічна проза).
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
