Коли Ларису призначили на посаду директора сільського будинку культури, його занедбане приміщення немов ожило: яскраво засяяла старанно почищена й вимита люстра (яку нова керівниця дістала невідомо де), замінивши стару тьмяну лампочку. Центральний прохід застелили довгою килимовою доріжкою, яку придбав спонсор, місцевий фермер. Він же дав гроші на ремонт сцени і заміну опалювального обладнання.
І поповзли селом плітки: чому це фермер так старається? Напевно, закохався у Ларису. Можливо, це давні взаємини. Недаремно жінка — ні сіло ні впало — опинилася в їхньому селі. Цій красунечці, та ще з таким голосом, десь би у Києві бути! А фермер, між іншим, одружений…
Лариса винаймала квартиру в місцевої самотньої пенсіонерки, колишнього бухгалтера колгоспу, в самісінькому центрі села. Тож хазяйнувала в будинку культури допізна. Невдовзі там організували жіночий ансамбль, запрацював танцювальний гурток, яким керувала сама директор: виявилося, що вона за спеціальністю хореограф.
Місцеві хлопці відразу оточили її увагою. От тільки Лариса на них не зважала і ні з ким близько не спілкувалася. Здавалося, що дівчину цікавить лише робота. Про будинок культури заговорили в районі, а місцевий дитячий танцювальний ансамбль «Віночок» вирушив на обласний конкурс.
На сільських святах і вечорах Ларису викликали на біс, зачаровано слухали її спів, не відводячи погляду від тендітної постаті з короткою рудою зачіскою.
А потім до Катерини Петрівни, в якої квартирувала Лариса, приїхав погостювати молодший двоюрідний брат. Молодший від Катерини Петрівни, а від Лариси старший років на двадцять.
У перший же вечір чоловік прийшов до будинку культури, і там несподівано зазвучав акордеон. Господиня й раніше казала Ларисі, що її брат Федір добре грає «на гармошці». Але той виявився просто-таки віртуозом! Незабаром Лариса співала тільки в супроводі його акордеона.
Федір приїхав погостювати, а від’їжджати, здавалося, не збирався. Інколи ввечері сусіди слухали музику в його виконанні. А одного разу побачили, як Лариса і Федір гуляють на березі ставка. Здивуванню не було меж. Він же старий для неї! Акордеоніст давно розлучився зі своєю дружиною, двоє його дітей уже дорослі. Он скільки хлопців у селі, а вона…
Потім хтось із «доброзичливців» натякнув Федору про фермера: з якої, мовляв, речі той «обслуговує» будинок культури? Нещодавно на зборах пообіцяв повністю дах замінити!
Але Федір виявився міцним горішком і на подібні розмови не зважав. Зате фермер на зборах села несподівано взяв слово:
— Я дуже радий, що ожив наш будинок культури. Коли закінчував школу, то мріяв стати артистом. Вступав до театрального інституту, музичного училища і навіть консерваторії. Нікуди мене не прийняли. Я довго переживав, навіть в армії не хотів, аби дізналися, що в мене є голос. Гадав, ніколи не повернуся до своєї мрії. Та коли в нашому селі з’явилася ця дівчина — у моїй душі щось зрушилось, як зрушується крига навесні. Думаю, спочатку допоможу відродити будинок культури, а потім проситиму Ларису Миколаївну і Федора Григоровича підучити мене співати. Так що я це роблю і для вас, і для себе. Крім того, дуже хочу навчитися грати на гітарі…
Восени до будинку культури тричі на тиждень почав приїжджати з району викладач по класу гітари. На його уроки міг ходити кожен охочий.
А Лариса вийшла заміж за Федора, і вони почали зводити в селі власний дім.
Таїсія ЦЕГЕЛЬНА, м. Васильків Київської області.
За матеріалами – Українське слово.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.
