Мене всю аж трусило, це ж треба таке вигадати, чоловік мій їй наснився і сказав мене тут зустріти. Невже вона думає, що я з тих жінок, що в таке повірять? Та й подальше зізнання мене ще більше зачепило, бо я не могла повірити, що мій люблячий і відданий чоловік міг таке вчинити.
Я ходила по квартирі і не могла заспокоїтися від того, що сталося. Однозначно, що треба спитати свекруху чи правда те, що мені сказало те дівча.
– Віро Петрівно, можна до вас приїхати? У мене важлива розмова.
Коли я приїхала до свекрухи, та мені відкрила в усьому чорному, хоча вже минуло три роки, як Олексія не стало.
Вона щось жебоніла про те, як рада мене бачити, які там новини в родині, але я вирішила все припинити одним питанням:
– Ви знали, що в Олексія є інша жінка?
– Що?, – свекруха зблідла.
– Мене сьогодні на цвинтарі перестріло дівча, років чотирнадцяти і каже, що Олексій їй тато.
– Я нічого про це не знаю, – повільно відповіла свекруха, – Ти знаєш, що я була завжди проти того аби мій син жив з тобою стільки років без дітей. Але я тебе запевняю, що всі мої зусилля знайти йому іншу жінку були марними. Він справді тебе любив…
– От уже дякую, – тільки й сказала я на таку відвертість свекрухи.
– А що ти собі думала, Аліно, двадцять років жила з моїм сином і так, і не спромоглася на дитину. То як я мала реагувати? Ти хоч взяла номер телефону в тієї дівчинки?
– Ні, я їй не повірила, – відказала я.
– Зрозуміло, прийдеться про все розпитати в секретарки Люби.
Хоч слова свекрухи мене й заспокоїли, але все одно було таке відчуття, наче все моє життя з Олексієм покрите брехнею. Як він міг жити на дві родини?
Коли ми тільки одружилися, то я й не думала, що завести дитину буде так проблематично. Ми не спішили, Олексій будував кар’єру, я також працювала, ми щасливо проводили час.
Через чотири роки на сполох забила свекруха і я на відчепись пішла зробити всі огляди. Результати мене не втішило, виявилося, що я не можу стати матірʼю.
Я прийшла додому і стала збирати валізи.
– Ти у відрядження?, – байдуже спитав чоловік.
– Ні, я йду від тебе.
– Це ще чому?
– Бо я ніколи не матиму дітей, а ти заслуговуєш на те аби мати дітей, – я вже не могла себе тримати в руках.
– Які дурниці. Я не хочу ніяких дітей, я хочу аби ми були разом завжди.
Я пригадала ці слова і аж стрепенулася – дітей не хотів мати, а дивися, як на дві родини жив. Дуже мені захотілося побачити ту жінку і глянути їй в очі, як вона посміла зазіхати на одруженого чоловіка, ще й доньку свою підіслала, зрозуміло, що хоче аби я платила гроші, бо ж хто тепер їх утримуватиме?
На наступний день ми зустрілися зі свекрухою в секретарки Люби, та божилася, що нічого не знає, що шеф лишень в відрядження їздив і все, ніякі подарунки в знаменні дати вона не готувала, окрім рідних і колег.
Думали ми думали, а далі свекруха до найкращого друга Олексія пішла, але й там нічого.
Я не знала, що робити, стала нервова і сон зіпсувався. І раптом вночі я чую, як мене чоловік кличе, я й не спала, то було наче наяву.
– Аліно, піди завтра до мене. Я буду тебе чекати.
Я вже до ранку не могла заснути. Зранку поїхала до Олексія, перед тим зайшла і поставила за ним свічки.
Все думала, чому я це роблю, але від нічного сну ще й досі мороз йшов поза шкірою.
І раптом біля пам’ятника я знову побачила те дівча.
– Що батько знову тобі наснився, – спитала її уїдливо.
– Ні, не хочу додому йти. Мама дуже зла. Каже, що могли б тепер мати купу грошей, але батько мене офіційно не визнав і тепер вона не буде мене утримувати.
Я дивилася на неї круглими очима. Як це мати не хоче свою доньку забезпечувати.
– А тобі скільки років?
– Мені буде п’ятнадцять, – каже вона.
Я ще вагалася, але далі вирішила запросити її до себе.
– Хоч поїж і виспися, – сказала я їй, – і матері твоїй я зателефоную.
Дівча назвалося Настею, матір звали Алла, але вона просила їй не телефонувати, бо в мами важкий характер.
– У мене теж, – відказала я.
Коли я нагодувала Настю, вона прийняла душ і заснула на дивані, то я відчула якийсь спокій. Наче Олексій вернувся додому і он спить собі на дивані під серіал.
Настя скоріше була схожа на свекруху, ніж на нього, але якісь риси і звички були його.
Настя розповіла, що батько їздив до неї в сусіднє місто, купив їм з матір’ю квартиру і всі ці роки забезпечував, бо мати ніде не працювала.
– Мама казала, що це через вас тато з нами не живе, – зізналася вона.
– Ще б пак, – задумано сказала я, бо так само не могла зрозуміти, чому Олексій не жив зі своєю дитиною? Чому мені нічого не сказав, не зізнався?
З роздумів мене вивів прихід свекрухи, я їй сказала, що дівчина в мене, але про сон нічого не говорила.
– Де вона?
– Не галасуйте, спить.
– Я одним оком гляну, – не терпілося свекрусі, – вона викапаний Олексій. То моя онучка і я маю поговорити з її матір’ю!
– Я так само.
Така нагода випала і мати нас зустріла вже веселенька. Байдуже глянула на доньку, наче й не помітила, що дитини не було вдома.
– А ви хто такі?
– Я дружина Олексія, – мій голос тремтів.
– Ти… Так і знала, що ти прийдеш виясняти стосунки. Не переживай, все не було так, як ти собі думаєш, – жінці розв’язався язик, – Я колись все робила аби він був зі мною, а він ніяк, все Аліночка була у нього. А тут поїхали ми на корпоратив у гори, він хильнув зайвого і все у нас сталося. Коли дізнався, що я чекаю дитину, то благав мене її залишити, казав, що й квартиру купить і всім буде забезпечувати. А тепер що? Хто мене забезпечить? Ти знаєш, скільки вона їсть? Ти її бачила…
Я не знала, що на таке сказати, але свекруха знала.
– Чудово, то ми забираємо Настю до себе. Раз тобі не треба. Збирай речі, Настю, ми їдемо.
Я думала, що та не буде нічого збирати, скаже, що любить матір, але ні. Швиденько зібралася і ми поїхали додому.
Спочатку свекруха захотіла аби та жила з нею, але Настя вибрала мене.
– Я хочу жити з тобою в квартирі мого тата.
Я погодилася і не пошкодувала, бо отримала люблячу доньку, якою дуже пишаюся. Шкодую про одне – що ми раніше її не забрали від такої матері. Але що вже тепер бідкатися, коли все склалося якнайкраще, хоч і такими дивними снами.
Автор Ксеня Ропота
