У Франківську переселенки разом з волонтерами щодня плетуть сітки, наближаючи перемогу України.
«Ми поїхали 1 березня, а 5-го у нашу квартиру влетіли ракети “градів”. Квартира зруйнована, все майно знищено. І що, я маю сидіти і плакати? Вирішила підтримувати себе у позитиві волонтерством», – каже харків’янка Алла, яка рятуючись від війни приїхала до Івано-Франківська.
1 березня жінка чекала на поселення і просто методично гортала стрічку новин. Раптом їй на очі попався заклик про пошук волонтерів, щоб плести маскувальні сітки. Вона одразу ж зголосилася допомогти і з того часу щодня приходить о 6:30 в офіс волонтерського руху «Справа громад Івано-Франківськ» та підготовлює все для інших волонтерів, які збираються з 9-ї години.
«Ми приходимо, а вже все порізано, поскладано. Вона у нас молодець», – кажуть про Аллу колеги-волонтери.
Світлана теж залишила рідну домівку в Кривому Розі, коли брат та зять вступили до лав у ЗСУ.
«Сусідні громади обстрілюють, але саме місто Кривий Ріг ще ціле. Переїхала, бо залишилась сама. У Франківську в мене родичі, тому не просто на пусте місце приїхала. Мене запросили, гарно прийняли. Дуже подобається Івано-Франківськ, хочу залишитися тут», – каже Світлана.
Жінка волонтерить і йде всюди, де потрібна допомога аби допомогти військовим.
«Треба було відправляти кікімори – пішла плести кікімори. Сказали, що треба сіток, – плела сітки, на «бaндерівські батончики» ходила», – говорить Світлана.
Аліна теж переселенка з Сєвєродонецька і хоч вчиться, але встигає між сесіями плести сітки для ЗСУ. “Хочу допомогти, вкласти частину себе у спільну перемогу”, – говорить Аліна.
Волонтери плетуть сітки в офісі Укртелекому на Сахарова і з 24 лютого сплели сотню маскувальних сіток для українських захисників і плетуть вже не з підручних матеріалів, а зі спеціальних матеріалів.
Роботу волонтерів організував голова організації Олег Федянін наприкінці 2021-го, проте тоді справа йщла дуже повільно – людей було мало.
«У перші дні війни у нас було дуже багато охочих. Усі намагалися максимально долучитися до допомоги у боротьбі з окупантом. Одночасно до нас приходили 50-60 людей, приміщення невелике, але ми старалися всіх залучити», – каже Олег.
Спочатку сітки плели з усіх підручних матеріалів: купували рибальські сітки, купляли одяг на секонд-хендах, приносили одяг з дому.
«Це була проба пера, максимально аматорський рівень. Потім прийшло розуміння, що треба думати про характеристики сітки. На війні, де постійно працюють дрони та БПЛА, дуже важливо завадити ворогу бачити позиції наших військових. І ми тоді підійшли більш професійно до маскувальних сіток».
Волонтери знайшли постачальників основи та тканин з Дніпра, але тоді назріло питання, як це все оплатити.
Волонтери почали самі скидатися на сітки, хто скільки міг, а далі волонтерка з Києва, яка тимчасово переїхала до Івано-Франківська, створила у фейсбуці спільноту «Маскувальна сітка Івано-Франківськ», де розповідала, що волонтери роблять і вже фейсбучна спільнота почала теж допомагати з оплатою.
«Коли вийшли в мережу, люди почали нам донатити. Зараз завдяки донатам є можливість закуповувати матеріали наперед. Уже оплатили матеріали на осінь і замовили виробництво тканин під сніг», – кажуть волонтери.
Волонтери розуміють, що сітки – розхідний матеріал і ніхто не буде за них переживати, коли треба покидати позицію. Тому й така висока потреба в сітках – аби бути прихованим від очей ворога.
Зараз за день волонтери можуть виготовляти дві сітки площею 50 метрів квадратних кожна, бо з кожним днем все менше і менше приходить людей.
Проте, міцний кістяк команди – це 10-12 людей, які кожного дня своєю працею захищають наших військових на передовій.
«Плетіння сіток для наших волонтерів – це можливість допомогти. У багатьох воюють члени родини, і люди не можуть стояти осторонь. Те, що ми робимо, – це шана захисникам, які на передовій обороняють мирний сон наших дітей», – каже Федянін.
За матеріалами Курс.
Фото: kurs.if.ua.
08/31/2022
