І треба було мені опинитися посередині між найкращою подругою і її чоловіком та й ще мій благовірний почав останнім часом дуже пильно за мною стежити – чи не зроблю і я так, як подруга

Той день був звичайним, я раділа, що вихідний і можна довше поспати, як в двері подзвонили і то так довго, що я вже побігла відчиняти, бо ж дітей мені розбудять. На порозі стояв Дмитро, чоловік моєї найкращої подруги Алли і тицьнув мені записку:

– Розказуй!

Я лиш очима кліпала і не знала, що й казати. Я була певна, що Алла не наважиться на той крок і дуже її відмовляла, просила подумати, але ж хто піде супроти кохання.

– Дмитре, я теж не схвалюю вчинок подруги, але я нічого не знаю, чому вона це написала. Я не думала, що там все так серйозно…

– Хто він, – наполягав Дмитро.

– А я звідки знаю?, – кажу я йому, – я його лише раз бачила в магазині і все, далі лише кілька разів, коли Алла з ним приїздила.

Далі від галасу прокинувся мій чоловік і йому довелося пояснювати, чому в таку ранню годину у нас вдома чужий чоловік.

– Євгене, від Дмитра пішла Алла, але я не знаю чому, бо я їй радила бути обережною і не вірити словам, а триматися за те, що маєш реальне.

– «Я варта кращого», – процитував записку Дмитро, – Я працюю допізна і ще й підробітки беру, машину ми купили і на відпочинок їздимо, все, що вона хоче – я їй купую. То яке ще краще вона могла мати? Кажи!

І я почала описувати той день, коли до нас в ювелірний зайшов той чоловік, такий гарний і елегантний. Одразу кинув оком на Аллу, бо вона й гарна і наш головний менеджер та почав підбирати сережки.

– Щоб пасували під ваші очі, – казав він і пильно дивився на неї, а та аж вся світилася від такої уваги і міряла, міряла, міряла…

Він вибрав справді гарні і дорогі прикраси, які потім з квітами й подарував їй. Далі вони кавували, розмовляли, гуляли, він її возив по гарних ресторанах, дарував дорогий одяг…

– Ольго, боже, ти собі не уявляєш, як люди живуть! Яка краса і розкіш і те все я мацаю, одягаю, їм, п’ю, і насолоджуюся! І так буде завжди! це тобі не з Дмитром ходити по базарі та взуття на картонці приміряти!

– Алло, та не просто це все, ти подумай. Може то якийсь пройдисвіт?

– Що? Ти заздриш, що він підійшов до мене, так? Не сподівалася я від тебе такого!

Знаєте, може, я й заздрила, але зовсім трішки, бо це вже дуже було нереальне. Так, Алла гарна і фігура її дітьми не зіпсута, але ж все одно, вона ж не якась там знаменитість аби за нею так упадали.

Це все я розповіла Дмитру і той пішов і більше не давався чути. Я зітхнула з полегкістю, але чути не давалася й Алла, напевно була дуже зайнята розкішним життям.

А потім наш магазин зламали, ввійшли і відключили сигналізацію. А потім сама не своя мене перестріла Алла, не було й сліду від тієї щасливої жінки.

Виявилося, що та розкішна квартира була взята в оренду, що у неї на картці нема ні копійки, бо вона все витратила на коханого, який у неї трішечки позичив, щоб дати «на чай» обслузі, адже у нього тільки грубі гроші, не хоче міняти.

А потім він взагалі зник і вже який день не дається чути.

– Як ти гадаєш, мені Дмитро пробачить?, – дивиться вона мені в очі, – Я знаю, що ти можеш переконати будь-кого, то замов за мене слово.

– Я тебе не змогла переконати, то його як маю?

– Я тебе дуже прошу, лиш би він згодився зі мною побачитися, бо він замки змінив і я нічого звідти й не забрала. Думала, що матиму все брендове, а тапер навіть не маю в чому йти на роботу.

І як порадите мені бути, коли я наче між двома вогнями, і ще й третій тліє, бо мій чоловік вже дуже став за мною ходити, щоб я не вчинила так само, перевіряє пошту і телефон, слухає мої розмови.

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота

You cannot copy content of this page