У американських Himars зявилася “конкурентка” – “сніжинка”, повідомляє Главком.
У так званій «днр» похвалилися власною розробкою нового РСЗВ, яке на думку окупантів може конкурувати з американськими системами Himars. “Винахід” окупантів має назву «Сніжинка», бо перші тестові версії РСЗВ були білого кольору.
«Дальність – 9,6 км. Тобто «ДНРівське» ВПК розробило ракету з дальністю 120 мм полкового міномету. Воєнно-промисловий комплекс «ЛНР» взагалі і такого не зробило. Виглядає зброя грізно – така собі реальна ракета, як у якогось Himars. Навіть місцями схоже на Himars, всі ракети схожі один на одну – довга труба, якісь так крила-стабілізатори, але є нюанси», – пише про винахід окупантів журналіст Антон Павлушко.
Загарбники зазначають, що «Сніжинка» переважає «Смерчі» та «Урагани» за «бойовою потужністю». Незвично великий калібр ракети – 324 мм.
«Якийсь дивний калібр. Почав шукати, що може бути діаметром у 324 мм. Виявилось, що це одна зі стандартних сталевих труб по ГОСТ 8732-78 (комунальники краще розкажуть, куди і для чого використовують ці труби). Взяли трубу побільше, напхали вибухових речовин та вражаючих уламків – вийшла типу ракета. Стріляє недалеко», – пише журналіст.
Слушно зауважити, що 8 серпня Вашингтон оголосив про новий пакет військової допомоги Києву в розмірі $1 млрд. До нього, зокрема, увійшли боєприпаси для Himars, ракети Amraaam, тисяча Javelin та вибухівка С-4.
Фото: скрін з відео.
08/11/2022
Популярні статті
- Ну а що я мала робити? Стоять вони навпроти мене і аж світяться обоє щастям. Прямо при ньому казати: ” Доню схаменись, куди ти свою голову сунеш?”. Мені виховання такого зробити не дозволяє та й він ніби хлопець непоганий
- Є такі люди, які в місті просто не можуть жити, все на них тисне, нема чим дихати, нема на чому оку спинитися. Я саме така людина і хочу вам розказати, як я колись давно їхала в місто за «женихом» та мало не втратила сім’ю і себе
- — Краще б ти не дарувала мені ніякої квартири, – сказала донька захлипавшись. – Більше негараздів після твого подарунку ніж радості в моєму житті.
- Принесла я чоловіку отой судок і як було, на постіль перед ним поклала: “Або кажи щось свої мамі, або відвозь назад у село. Я вже більше не можу такого терпіти, ну скільки ж можна?”
- Заїхали мої племінники і наче перші тижні лиш до всього приглядалися і характеру не показували, а потім потроху-потроху вже я почала розуміти, що я в своєму домі не ґаздиня. Не там стала, не там сіла, не те з’їла. А я ж за собою бачу, що я все гірше до ліжка гнуся